Про життя

Душа

І ти перетворилася в кришталь, о душа моя!

Непомітно відлітаючи в даль...летіла...журба твоя.

Ти була чистою, наче скло,

що безкінечною гладдю на ввесь світ простяглася.

Ти несла те тепло, завдяки якому в цьому світі знайшлася.

Залишалася чистою попри все, попри біль і рани,

Завжди знала що унікальна,

Що завдяки Тобі життя кращим у інших стане.

Відчувала, що інші тобі...відкривають з легкістю свої душі, цвіли при цьому, як яснії ружі.

Вони як фенікси,

Перед тобою згорали і жилі далі.

Їх історії надихали, життя давало свої уроки, свої медалі.

Ганяло, на коліна ставило і знов підіймало.

Дарувало надію, втрачало фарби, вмить, знов розквітало.

Увесь світ стане прекрасним для тебе,

Як є прекрасною ти.

Благаю, ти тільки не гасни і ніжно, яскраво світи.

Подобається

#2142 в Різне
#437 в Поезія

Відредаговано: 10.05.2025