ПРО ЗАЗДРІСТЬ

Трапилась ця історія в одній казковій країні. Жили в ній не звичайні жителі, а різні емоції. Були там добрі жителі, такі як Співчуття, Щедрість, Ініціативність, Любов. Були і не такі приємні жителі, такі як Сум, Роздратування, Образа. Але всі вони жили в гармонії, під мудрим правлінням їх короля  Розуму. Але були там в такі жителі, які весь час створювали проблеми і наводили смуту у місті. Імʼя цих персонажів були Злість, Невігластво, Агресія і Жорстокість. 
За цими жителями мудрий король мав весь час спостерігати, і не давати їм робити погані вчинки. А негідники весь час намагались щось утнути! То Злість підклала під двері дому, де жила Любов, величезний камінь, що бідолашна не могла вийти з дому. То Агресія завʼязала бійку із Щедрістю, після чого той декілька днів боявся вийти із дому. А одного разу, ви уявляєте, Жорстокість так дражнила Співчуття, що воно плакало цілий тиждень! Добре, що тоді Смуток вирішив втрутитись і підтримати бідолашне Співчуття. Декілька днів вони сиділи разом вдома, а потім Смуток покликав на допомогу свого хорошого друга, імʼя якому Спокій. Смуток, насправді, завжди його кликав на допомогу, бо він рідко справляється з роботою сам. 

Ну, думаю ви зрозуміли, що мудрому правителю завжди було чим зайнятись! 

Іноді добропорядні жителі могли спілкуватись, і навіть якийсь час дружити із поганою компанією. Чи то по молодості, чи, може, від наївності, хтось із добрих эмоцій,  час від часу, ні-ні а попадав під їх вплив. І тоді у справу втручався великий правитель Розум. Адже він був такий розумний, що міг позитивно  впливати майже на будь кого. А саме на тих, у кого є в душі хоча б маленьке зернятко чогось хорошого. 

Схожа історія трапилась і з героїнею цієї повісті. 

Якось народилась у казковому місті нова емоція, і назвали її Заздрість. Спочатку вона була маленькою, і на неї мало хто звертав увагу. Але Заздрість росла, і от вона вже стала більш помітною серед жителів.  

Одного дня Заздрість гуляла сама у парку, ходила самотньо по алеям, милувалась квітами. Аж раптом до неї підійшов незнайомець, який мав досить бешкетуватий вигляд. 
-Привіт! – сказав він. 
-Привіт..- відповіла Заздрість. 
- А ти сама тут гуляєш? 
-Ну так.. 
- Мене звуть Підлість, а тебе як? 
-А мене Заздрість! 
-Я теж тут тут сам гуляю, може, давай дружити? 
Заздрість подумала, що самій все ж таки нудно гуляти. Набагато краще, коли є з ким поговорити, пограти.І відповіла: а давай! 

І почали з тих пір дружити Підлість і Заздрість. Заздрість розповідала своєму другу, як сильно вона хоче: капелюшок, який має Любов, і  будиночок, який є у Щедрості. Ще вона бачила крутий велосипед у Бадьорості і чудові квіти у саду в Ніжності. А Підлість підказував своїй подрузі, як отримати все те, що вона хоче. 
-Я помітив, що Любов кожен вівторок ходить у своєму гарному капелюшку на площу і купує фрукти, а потім іде додому вузенькими пустими вуличками. Давай я вийду їй на зустріч, коли нікого не буде поруч, і запропоную допомогти нести важкі сумки. А коли вона віддасть мені свої торби, ти підбіжиш ззаду і зірвеш з неї капелюшок! В цей час я кину її фрукти на підлогу, і Любов муситиме їх збирати. А ми тим часом  втечемо!- запропонував Підлість. 

-Так, це не чесно по відношенню до Любові. Але ж як ще мені отримати цей капелюшок? Ну дуже сильно я його хочу, аж не можу спати, тільки про нього всі думки!- подумала Заздрість, і погодилась на план свого друга. 

Так вони і зробили наступного вівторка. Заздрість схопила чужий капелюшок і втекла разом з Підлістю, поки Любов кинулась збирати фрукти. 
Вдома, коли Заздрість приміряла перед дзеркалом свою обновку, в неї зʼявилось дивне відчуття, ніби вона щось зробила не так. 
-Друже, щось я не зовсім рада цьому капелюшку. Здається, ми погано вчинили… 
-Гей, ти чого? Ти що, забула, як сильно ти його хотіла? Чому ти маєш страждати поки хтось насолоджується тим, про що ти мрієш? 
Згадала Заздрість, як довго вона хотіла цю річ, і в решті решт вирішила, що Підлість правий.  

Пройшов якийсь час, і Заздрість знову почала відчувати, що їй чогось не вистачає. Бадьорість живе недалеко від неї, і дуже вже часто їздить на своєму крутому велосипеді перед її вікнами. Майже кожен ранок Бадьорість дзвенить дзвоником на велосипеді прямо біля будинку Заздрості, ніби дражниться. А ввечері повертається,  співаючи веселу пісеньку, ніби спеціально хоче щоб Заздрість бачила, що вона весела, бо в неї є її чудовий велосипед! 

-Вона наче хоче, щоб я думала, що вона краща за мене!- жалілася своєму другу Заздрість.- Їздить вранці і ввечері біля мого будинку, співає. Це вона спеціально робить, щоб я виглянула у вікно і ще раз побачила, що в неї є велосипед, а в мене ні! 

-Так, я теж думаю, що Бадьорість спеціально це робить.- відповідав їй Підлість. – А знаєш, у мене є план! 
-Що ти пропонуєш? 
- Ми вириємо яму прямо на дорозі, прямо там, де Бадьорість завжди  їздить, і прикриємо її гілками. А коли вона впаде у яму, я підбіжу до неї і запропоную допомогу. Поки я буду ніби допомагати їй вибратись, ти забереш велосипед і сховаєшся.  

Знову погодилась Заздрість на пропозицію Підлості, і того ж вечора вони втілили цей план у життя. 

Раділа Заздрість новому велосипеду, але не довго. Пройшов час, і вона знову почала мучитись. 

-Такий гарний будиночок у Щедрості! Вікна великі, білі-білі! А дах, червоний, яскравий, так і виблискує на сонці! А у мене що? Мій будиночок сірий, вікна маленькі, в середині темно і похмуро. Я хочу жити так, як Щедрість! Чому у нього є така домівка, а у мене немає? Чим я гірша?- скаржилася Заздрість Підлості. 

Підлість подумав трохи, а потім сказав: ми не зможемо забрати будинок у Щедрості. Це ж не капелюшок чи велосипед, він великий. Але у мене є пропозиція: давай вночі прокрадемось до цього гарного будиночку, і виллємо на нього чорну фарбу? Він стане геть негарний, і сонце не зможе пробитися у вікна через фарбу. А твій будинок хоч і сірий, і з невеликими вікнами, але ж краще так, ніж брудна чорна хатина! 

-Чудово ти придумав, так і зробимо! 

Вночі Заздрість і Підлість прокрались до будинку Щедрості і зіпсували його. На ранок Щедрість це побачив,  почав плакати і шукати винуватців, але ніхто із сусідів нікого не бачив.  

Дивилась Заздрість на брудну та негарну оселю Щедрості, і раділа.  
-Так йому і треба, зовсім вже зазнався! Думав, якщо у нього кращий будинок, то він і кращий за мене? От буде знати тепер як це, коли в тебе щось гірше, ніж у інших! 

І знову і знову у Заздрості зʼявлялись нові бажання, а Підлість придумував, як їх задовольнити. Якщо у них не виходило вкрасти те, що хоче Заздрість, вони просто псували цю річ. А якщо і цього не вдавалось зробити, вони починали злословити про її власника, і робити йому різні капості.  
-Щоб не зазнавались і не думали, що вони кращі за інших.-Казала Заздрість. 

І ось у місті майже не залишилось тих, хто не постраждав від цих негідників. Зібрались жителі всі разом, і пішли до свого правителя Розуму, щоб просити знайти і покарати винуватців. Уважно слухав їх Розум, аналізував кожну історію. А коли всі все розказали, правитель видав наказ: 
-Приведіть мені сюди Підлість, це дуже схоже на його витівки, я хочу з ним поговорити! 
-Правителю,- звернувся до короля Щедрість- Хоча деякі із нас і бачили його на місцях злочинів, ми впевнені, що він діяв не один! У нього точно є помічник! 
-Зараз я хочу поговорити саме з ним!- впевнено заявив король.-А ви всі можете йти по домівках. Обіцяю, ситуація буде вирішена найближчим часом! 

Через декілька годин стража короля знайшла Підлість і привела його до палацу. 
-Вітаю тебе, мій підданий!- пролунав гучний голос у великій пустій залі. 
Задрожав Підлість, злякався, що отримає покарання. 
-В-в-вітаю…-побелькотів він. 
-Я знаю, що це ти шкодиш мирним жителям, бо ніхто, окрім тебе, не здатний так нахабно познущатись з ні в чому не винних сусідів! 
-Ні, ні, це не я! Мене змусили, я не хотів цього! Це Заздрість, це все вона, вона мене змушувала, а я її просив цього не робити! Накажи її, не мене, правителю! 
-Хм…зрозуміло- сказав Розум. -Ну добре, раз ти не винен, то можеш іти, ти вільний! 

-Дякую, дякую! – залепетав Підлість, і кулею вилетів з палацу. 

По дорозі додому Підлість думав про свою подругу Заздрість. -Напевно, її вже схопили і зараз ведуть до короля. Ну і нехай, головне, що я уникнув покарання! А взагалі, обманути Розум було дуже легко. Не такий він вже і розумний!- посміявся Підлість. 

-Привіт! -почув десь позаду Підлість 
-З-заздрість?! Привіт… 
-Що трапилось, чого ти такий блідий? 
-Та нічого…як ти тут? 
-Та все нормально, ось тебе шукала. Пішли гуляти? У мене як раз хороший настрій. Здається, в мене зʼявилось все, що мені було потрібно! 

-Дуже дивно…- подумав Підлість. – Чого це її не забрали? Може, Розум мені не повірив, і хоче перевірити, чи правду я казав? Потрібно зробити так, щоб Заздрість піймали на гарячому, тільки так я буду в безпеці! 

-Ну добре, пішли гуляти. Я як раз хотів тобі розказати, де я сьогодні був! 
-І де це? 
-Я був в палаці у нашого правителя Розуму! Ти би бачила, які в нього хороми! Всюди шовк, золоті прикраси. А по центру головної зали- величезний трон, усипаний дорогоцінним камінням! Але найкрасивіше, що я там бачив, це корона нашого короля! Вона була із золота, а по центру- величезний смарагд! Такий великий, що я дивився у нього, як у дзеркало, і бачив себе у повний зріст! 
-Да ти що! 
-Так так, уявляєш, як король радіє кожного дня, що в нього є така чудова корона? Впевнений, що він зневажає нас, бо у нас немає таких багатств. А ти би хотіла, щоб у тебе теж була така корона? 
-Ну, напевно так…Просто я її навіть не бачила… 
-А тобі недостатньо того, що я розказав?! Я ж кажу тобі- це найбільша корона із найбільшим смарагдом у світі! Хто таку має, той вже точно буде щасливий! 
-Напевно, ти правий…Я би хотіла теж таку гарну корону… 
-Я думаю, ти її заслуговуєш більше, ніж наш король. Він пихатий, він вважає себе кращим за інших, бо він такий великий  правитель! Ми заберемо корону, і королевою станеш ти! Як тобі моя пропозиція? 
-Я би хотіла бути королевою! А тебе я зроблю своїм першим радником! 

-Тоді слухай мій план: сьогодні вночі, я відволіку охорону, після чого подам тобі знак, і ти зайдеш у палац і візьмеш корону. А на ранок ти прийдеш в короні до палацу, і вся побачать, хто тепер править містом! 
- Добре, я згодна! 

Вночі Підлість першим підійшов до палацу.  Побачивши охоронця, він звернувся до нього: слухай, солдате. Я знаю, що сьогодні у палац прийде грабіжник, щоб забрати корону короля. Але треба його спіймати на гарячому, щоб вже точно не викрутився. Тому давайте ви сховаєтесь за ось тим кущем, а коли побачите, що грабіжник зайшов, підете за ним і схопите його! Думаю, наш король Розум обовʼязково відзначить вашу кмітливість та мужність, якщо ви не допустите крадіжку! 

Охоронець погодився і сховався за кущем. Тоді Підлість подав сигнал Заздрості, що вона може заходити. 

Заздрість відкрила ворота, і побачила розкішний палац. Все як і казав Підлість! Кругом був шовк і золоті прикраси, по центру зали стояв трон, а на троні…Величезна корона, з найбільшим смарагдом у світі!  
Заздрість побігла до неї, забувши про обережність. Аж раптом… увімкнулось світло, яке за мить осяяло всю залу, а з-за трону вийшов сам король Розум. 

Секунду Заздрість ще дивилась на нього, а потім побігла назад до виходу. Але ворота закрились прямо перед її носом, а по залі розлився гучний голос: 

-Підійди до мене! 

Заздрість зупинилась. -Все скінчено-подумала вона. Її зловили на гарячому, і тепер кинуть у вʼязницю. Дарма вона погодилась вкрасти цю корону, да і навіщо вона їй? Невже примарна влада була важливіша, ніж свобода та життя? Але занадто пізно вона це зрозуміла.  

Заздрість покірно підійшла до короля, в очах її стояли сльози. 
-Я помилилась… 
-Навіщо ти сюди прийшла?- перебив її король. 
-Я..я хотіла вкрасти вашу корону! Щоб самій стати королевою! Я захотіла такої ж влади, як у вас! А як ще я могла би її отримати?! 
-А ти думаєш, що я цю корону вкрав? Ні! Я її заслужив власним трудом! Жителі самі обрали мене своїм правителем! Якщо ти краща за мене, то чому жителі не обрали тебе за власним бажанням? 
-Не знаю, я про це не подумала… 
-Це ти забирала речі у жителів, псувала їх, і розводила чутки?! 
-Так..це була я! Просто мені дуже хотілося ці речі, і це був єдиний шлях, як я могла їх отримати! 
-А чи знала ти, що Бадьорість отримала свій велосипед через те, що вона кожен день дарувала нашому місту енергію? Щоб їй було легше діставатись додому, ми подарували їй цей транспорт. А  
Щедрість якось віддав усе своє майно, рятуючи маленькі емоції, коли тим не було де жити.А коли вони виросли, вони самі збудували і подарували йому цей будинок. А Любов, вона кожен день доглядала за фруктовим садом, щоб всі  у місті могли насолоджуватись смачними фруктами! Тому торговці фруктами сплели для неї гарний капелюшок, щоб вберегти її від спеки. Кожен із тих, кого ти образила, отримав свої блага чесним шляхом. То чому ж ти кажеш, що немає іншого способу отримати бажане, а ніж вкрасти? 

Заздрість стояла і плакала. Опинившись так близько до короля Розуму, вона все зрозуміла. Дарма вона слухала Підлість, був інший шлях. 

-Мені дуже шкода...-Тільки і видавила з себе Заздрість. Це було неправильно, я все ще хочу мати те, що є у інших, але я більше не хочу досягати цього у такий спосіб! 

Аж раптом відчинились вхідні двері, і до зали зайшов охоронець. Тільки на ньому вже не було шолому, а по плечах, так званого, охоронця, розсипалось пишне чорне волосся.  

-Знайомся, це моя перша радниця, Ініціатива!- вже більш мʼяким голосом сказав Розум. 
-Привіт!- весело помахала Заздрості радниця короля. 

Заздрість не сказала а ні слова. Адже за руку Ініціатива вела її друга, Підлість! Він був дуже злий, пручався і вимагав відпустити його. 

-Він не винен, відпусти його, будь ласка! Він просто намагався виконати мої бажання! Напевно, Підлість також не здогадався, що все можна отримати чесним шляхом!- стала благати радницю Заздрість. Але та і не подумала відпустити Підлість. 

-На жаль, ні, мила. Він все розумів.- Раптом вже зовсім по доброму звернувся до Заздрості Розум.- Ти не перша молода емоція, на яку він чинив такий вплив. До тебе він дружив із Журбою, а до неї іще з Наївністю. Це Ініціатива придумала план, щоб схопити його і поговорити з тобою. Ми хотіли побачити, чи є в тобі щось хороше, чи зміниш ти свої погляди поруч із Розумом та Ініціативою, а не Підлістю. І ми в тобі не помилились. 

Заздрість не могла повірити своїм вухам. Її друг, виявляється, спеціально хотів зробити її злодійкою! 

Скориставшись моментом, Підлість вкусив Ініціативу за руку і вибіг у ворота. Радниця побігла було за ним, але Розум її зупинив: не варто витрачати на це сили. Я його знаю, найближчим часом Підлість себе проявить, і ми легко його зловимо. А ти, Заздрість, поспілкуйся, краще, з Ініціативою, адже тобі не завадять нові друзі. Впевнений, у вас є багато спільного! 

З тих пір Заздрість завжди була біля Розуму і Ініціативи. У неї виникало багато бажань, а Розум завжди міг придумати, як їх задовольнити так, щоб зробити щось корисне. А Ініціатива не давала їм сидіти, склавши руки. Одне з бажань Заздрості було знайти своє місце у житті.  Для цього  вона не один рік  вчилась у своїх старших друзів мудрості і правильному ставленню до своїх бажань. І її старання принесли результат, адже Заздрість виросла, і перетворилась на дорослу та корисну емоцію- Мотивацію. І Мотивація стала другою радницею короля. 

Так всі і дізнались, що Заздрість не погана емоція, якщо вона дружить з Розумом і Ініціативою. Коли  Заздрість перетвориться у  Мотивацію, вона допоможе  досягати великих вершин!