Про заморожені активи та температурні парадокси

Оскаженілий драконячий рев прокотився замком. Від нього здригнулися стіни, задеренчали вікна, ведмеді в лісі заховалися, а зграї птахів вспурхнули в небо.

Жінка, що сиділа на троні прямо перед драконом, ледь чутно зітхнула, зміряла поглядом величезні ікла й продовжила милуватися власним манікюром.

Дракон знову набрав повні легені повітря:

— ЗАБИРАЙСЯ ЗВІДСИ!

Коли меблі припинили трястися від звукової хвилі, жінка підняла очі вгору, спостерігаючи, як зі стелі спурхують сніжинки. Потім протягнула тендітну руку й сніжинка опустилась на її долонь. Вона й не думала танути.

— Ти не можеш мене вигнати, — сказала жінка спокійно. — Мене повинен врятувати лицар. Такі правила. Ми не можемо йти проти правил всесвіту.

— Лицар?! Ти ж їх морозиш!

Снігова королева уважно розглядала сніжинку й на звинувачення не відреагувала навіть мімікою. Це стало останньою краплею. Дракон набрав повітря, цього разу вже підключивши вогняні залозі, і його груди почервоніли від внутрішнього жару. Добре, він зробив помилку, але настав час розрубати все остаточно. Вбивство полонянки — крайній і небажаний вихід, але…

Разом з громовим ревом з пащі дракона вирвався вогник, ніби з помираючої запальнички, і згас. Снігова королева підвела очі, байдуже подивилась кудись крізь нього і знов занурилась в вивчення сніжинки.

— Е-е, вибач, вибач, — пробелькотів дракон, відступаючи, — такого зі мною ще не було, це перший раз!

Він послизнувся на кризі, мало не гепнувся і нарешті вискочив за двері.

***

Дракону на ім’я Керр Горр хотілось начаклувати собі волосся, тільки щоб почати його рвати. Це була повна катастрофа. Повна! Кінець репутації. Повний кінець!

Вже в перший день перебування в полоні ця… ця… цяця відзначились тим, що заморозила його активи! Вже місяць як скарбниця була вкрита товстим шаром криги, і звісно ж, Керр Горрів рейтинг серед гномів, хобітів та лицарів впав до мінімума. А якщо статистика відвідувань скарбниці падає, то і серед інших драконів будеш аутсайдером.

Минулого тижня він з відчаю написав заяву на таємному сайті «Режим опосума» — ну, коли бранка дістає, можна подати заяву лицарям, щоб приходили, а ти піддашся. Але дзуськи — частину «гостів» вона заморозила, ще частину змусила шматочками криги викладати теорему складення ймовірностей. Біда, просто біда.

От пощастило ж знайомому дракону Колейфу — той заздалегідь всі скарби розмістив в банку, а в печері влаштував банкомат. З іншого боку: вона й банкомат заморозить, з неї станеться. Біда.

Деякий час Керр Горр ще сумно потоптався під дверима, потім поплентався до себе і всю ніч сидів на форумах, переглядаючи нетипові варіанти зберігання скарбів. Час від часу він шморгав носом — від холоду вже пару днів як почалася хтонічна нежить.

На світанку знайшлося дещо цікаве. 

«Дракон Иоло вже сто років як відмовився від мірських благ. “Наша скарбниця має бути в душі” — сказав він і уславився як дракон, який має найбагатший внутрішній світ».

Керр Горр в задумі постукав кігтем по столу. Цей Иоло ніби як мудрець. Може, він дасть пораду?

***

Двері тронного залу розпахнулися і Керр Горр ввалився всередину. Снігова Королева вперше проявила відносно жваву реакцію — зокрема, трохи зморщила ніс від запаху. 

Керр Горр сфокусував на ній зір. У його вухах ще лунала порада мудрого наставника: «Випий вогняної води. Вона розбудить твоє внутрішнє полум’я, про яке ти ще не знаєш. Так ти зможеш подолати королеву!». Що ж, вогняної води тепер всередині було вдосталь. Справа лишалася за пробудженням.

Керр Горр глибоко вдихнув, прислухався до себе, прислухався ще раз, уважніше, і раптом, залившись сльозами, рухнув до підніжжя трону.

— Ти т-т-така гарна! І с-с-сувора! Прямо як моя мама! Вона теж... Постійно мене свари-и-ила… І уваги нез… нез… незвертаа-а-ла…

Снігова Королева сперлась ліктем об підлокітник і підперла рукою голову. Її брови піднімалися все вище.

— Я т-тебе, — схлипнув Керр Горр, — насправді я т-т-тебе так… 

***

Звісно, Снігова королева не розтанула, ще чого. Натомість замок тепер був прикрашений розкішними величезними сніжинками, що переливалися та мерехтіли, наче діаманти. Хтонічна нежить Керр Горра теж більше не мучила — Королева поблажливо помітила, що в’язання таке ж тонке мистецтво, пов’язане з розумінням структури, як і складання сніжинок, тому він став власником унікального драконячого светра. 

Та і з рейтингом все вийшло якнайкраще — один знайомий дракон захопився криптовалютами і з повагою назвав Керр Горрову скарбницю «холодним гаманцем». Тот не зрозумів, що це означає, але для візитки звучало пристойно, і тепер до нього потягнулися верениці екскурсій. 

І попри кригу, що вкривала весь замок, його полум’я було палким, як ніколи раніше. Трапляються часом у світі температурні парадокси.