Розділ 6 . Про мурзю

Попіл і срібло

Вона не руда, не біла, як сніг,

Вона має колір вечірнього неба.

Мурзя ступає тихіше за всіх,

Їй зайвого галасу зовсім не треба.

Її сіра шубка блищить, як срібло,

Коли вона грає у світлі вікна.

Вона — наче тихе, домашнє добро,

Маленька, граційна і дуже ніжна.

​Мамина копія і гордість

Аніса дивиться з ласкою на дочку,

Бо Мурзя — то ніжність, що в лапах росте.

Вона не ганяє пташок у садку,

Для неї життя — це щось дуже святе.

Вона вчиться в мами манерам і грації,

Як хвостик тримати, як вушком вести.

У цій неймовірній, живій декорації

Мурзі судилося квіткою цвісти.

​ Сіра мишка серед братів

Коли Рижик з Нікисом влаштують двобій,

Мурзя відходить тихенько убік.

Вона не бере участі в бурі такій,

У неї свій власний, дівочий відлік.

Вона спостерігає за ними здалеку,

Прикривши лапками носик солодкий.

Вона розуміє котячу бентегу,

Та шлях її — мирний, спокійний і кроткий.

​Мурзя та її таємні іграшки

У неї є бантик — рожевий і м’який,

Який вона носить, мов справжній трофей.

Світ для Мурзі — не страшний і різкий,

А сповнений світлих і добрих ідей.

Вона підкидає його догори,

Ловить у повітрі, немовби сніжинку.

Для неї тривають найкращі ігри,

Поки вона має вільну хвилинку.

​Лагідна муркотуха

Якщо ти присядеш — вона вже тут,

Тереться об ноги, мов сірий туман.

Для неї кохання — це головний маршрут,

Найкращий у світі життєвий роман.

Муркоче так тонко, як скрипка співає,

Заглядає в обличчя: "Ти любиш мене?"

І серце відразу від того розтане,

І будь-яке лихо на світі мине.

​Нічна фіалка

Вночі, коли темно, Мурзю не знайти,

Вона розчиняється в тінях кімнат.

Тільки оченята, як дві зірки з висоти,

Сяють, немов дорогий експонат.

Вона наче привид — легка і невагома,

Пливе по підлозі, не чути і кроку.

Берегиня спокою, берегиня дома,

Що не зведе зі сну свого ока.

​Мурзя та великий Пушок

Дядько Пушок її любить найбільше,

Бо вона не смикає його за вуса.

З нею йому розмовляти легше,

Без зайвого шуму і без примусу.

Він дозволяє їй спати на лапі,

Захищаючи племінницю від усіх бід.

У цьому котячому, родинному етапі

Вона — найдорожчий і світлий обід.

​Сонце в сірих лапках

Вона любить грітись на теплому листі,

Що осінь розсипала щедро в саду.

В погляді — мрії, прозорі і чисті,

Що відганяють будь-яку біду.

Мурзя — це спокій, одягнений в хутро,

Це дівчинка-радість, це серця крило.

З нею так легко зустріти ранок і завтра,

Відчувши на дотик домашнє тепло.

​ Маленька принцеса і Мушка

З собакою в Мурзі — особлива дружба,

Вона не боїться великих зубів.

Для неї Мушка — це вірна служба,

Захист від вітру і злих голосів.

Вона може вийти і сісти навпроти,

Дивитись, як пес береже поріг.

І в цьому немає ніякої турботи,

Тільки повага до спільних доріг.