Розділ 2 . Про рижика

Вогняний комочок 

Серед трави, де зелень соковита,

Пробігла іскра — чи то сонце впало?

Це Рижик наш, енергією вмитий,

Йому розваг завжди здається мало.

Він наче теплий, лагідний багаття,

Що не обпікає, а лише зігріє.

У рудій шубці — все його багатство,

Він кожен кущик обійти зуміє.

Син своєї мами 

Аніса вчить його котячим справам:

Як лапку мити, як чекати мишку.

Рижик слухає, та поглядом лукавим

Вже позирає на далеку вишку.

Він схожий на матусю, та сміливий,

В його очах — бурштинові вогні.

Такий маленький, але вже щасливий,

Бо знає: він господар у ці дні.

Рудий мисливець 

Завмер у тиші, вуха — на маківці,

Рижик готує свій рішучий стрибок.

Нехай це тільки бантик на мотузці,

Для нього це — небачений звірок!

Він хвостиком виляв, немов змією,

А потім — вмить! І здобич вже у лапах.

Пишається він вправністю своєю,

Відчувши азартний і солодкий запах.

Сонячна засада 

На підвіконні, де проміння ллється,

Рижик вмостився, наче цар гори.

Йому крізь сон здається і сміється,

Що він літає в небі до зорі.

Його руда шерстинка золотиться,

Вбираючи все світло до кінця.

Коли він спить — весь дім немов іскриться,

І радістю наповнює серця.

Рижик та його брат 

Коли вони з Нікисом починають гру,

То стіни в домі ходять ходуном.

Рижик затягує брата у нору,

Що влаштували під старим столом.

Вони — як два розбійники маленькі,

Та Рижик серед них — найбільш яскравий.

Лапи швидкі, подушечки м’якенькі,

Він у розвагах — майстер найцікавіший.

Вечірні мурчання 

Коли приходить час іти до хати,

І день ховає фарби у пітьму,

Рижик приходить, щоб "трактор" включати,

Мурчить пісні — невідомо кому.

Він ткнеться носом у твої долоні,

Попросить ласки, тихо зазирне...

І всі тривоги, наче у полоні,

Відступлять геть, і сум на мить мине.

Рудий бешкетник 

Хто перекинув вазу на підлогу?

Хто розігнав усіх пташок в саду?

Рижик вдає, що він не знав нічого,

І тихо спить, відводячи біду.

Його неможливо довго сварити,

Бо погляд той — як мед або бурштин.

Він вміє так граційно в світі жити,

Що він для нас — найкращий з усіх котів .

Рижик та його дядько Пушок 

Два рудих коти — це сила і краса,

Коли вони зустрінуться у парі.

Пушок поважний, наче небеса,

А Рижик — наче блискавка у хмарі.

Він вчиться у дядька мудрості й спокою,

Як правильно дивитись на пташок.

І ходять вони стежкою одною,

Лишаючи рудий, м'який пушок.

Мрії про велику рибу 

Спить Рижик і бачить рибину велику,

Що плаває в синьому, чистому морі.

Він лапкою смикає, наче від крику,

І вуса тремтять, як вогні у просторі.

Він справжній рибалка (хоча б у мріях),

Готовий на подвиг заради смачного.

У цих золотистих, рудих сновидіннях

Немає для нього нічого важкого.

Перша роса 

Вийшов на ганок, лапку підняв —

Трава лоскоче, холодна й волога.

Рижик здивовано: "Хто це налляв?"

І почалася ранкова тривога.

Він обережно ступає по кожній краплині,

Наче по перлах у дивнім саду.

Рудий і прекрасний у цій хвилині,

Він розганяє нічну череду.

Рижик і мурзя 

Коли вони вмощуються спати разом,

Змішавши сіре й риже у клубку,

Здається, світ наповнюється газом

Любові й миру в кожному кутку.

Рижик Мурзю вмиває дуже ніжно,

Хоча хвилину тому був двобій.

У цьому домі, теплому й затишному,

Він — захисник її і лицар свій.

Сестричка лапку покладе на вухо,

Він замурчить, як справжній океан.

І тиша навкруги — приємно слухать,

Як спочиває їхній дружній стан.

Смак молока та руді вуса 

Коли Аніса кличе всіх до миски,

Рижик летить попереду усіх.

Йому не треба зайвої прописки,

Щоб викликати в нас добрий сміх.

Він встромить носа в біле молоко,

І вуса стануть мокрі, як трава.

П’є жадібно, муркоче глибоко,

Бо їжа — це наука не проста.

А потім довго миється на сонці,

Щоб знову стати чистим і рудим.

Він — наче промінь в нашому віконці,

Що пахне щастям і теплом живим.

Пушинка та її рудий племінник 

Тітка Пушинка — дама дуже строга,

Вона не любить зайвої метні.

Та Рижик знає: до її порога

Є шлях крізь мурчання пісні.

Він прийде і притулиться до боку,

Захоче вкрасти трішки теплоти.

Пушинка гляне хитро, з-під ока,

І дозволить йому поруч розцвісти.

Вони — одна сім’я, одна порода,

Хоч кольори у них зовсім не ті.

В їхній розмові — справжня нагорода

За дні короткі й довгі у житті.

Рижик - лікар душі 

Коли тобі сумно, чи сили немає,

Він відчуває це через роки.

Рижик тихенько до тебе лягає,

Гріючи серце і теплі руки.

Він забирає весь негатив собі,

Перетворюючи його на мурчання.

У цій мовчазній, але щирій борні

Зникають всі болі й нічні вагання.

Він — твій рудий і пухнастий рецепт,

Найкращі ліки від втоми і стрес.

Любов його — це магічний концепт,

Що дарує спокій і масу чудес.