Розділ 1 . Про мушку

Господиня ранкового ранку 

Коли туман ще стелиться по травах,

І сонце тільки мружиться зі сну,

Вона виходить в росах золотавих,

Щоб привітати велич і весну.

Маленькі лапки міряють подвір’я,

Кожна стежина — то її закон.

Здригнеться на хвості м’якеньке пір’я,

Бо Мушка тут — як справжній чемпіон.

Вона обнюхає кожну пелюстку рожі,

Перевірить, як там бджоли у садку.

Ми з нею в чомусь дуже-дуже схожі:

Любим свободу і стежку в'юнку.

І гавкіт її, наче дзвоник сріблястий,

Розжене залишки нічних дивних снів.

Мушка прийшла, щоб дарувати щастя,

Без зайвих запитань і довгих слів.

Мушка та її розмови 

Ви думали, вона лиш просто гавка?

О ні, у Мушки сотні різних мов!

Коли засне вечірня тиха лавка,

Вона веде розмови знов і знов.

З метеликом, що сів на підвіконня,

З вітром, що приніс запах полів.

Вона знає, про що мовчить безсоння,

І розуміє шепіт вечорів.

Схилить голівку, вушко трохи вгору —

Слухає казку старого кота.

В цей особливий, магічний пору

Вона стає — як мудрість золота.

Ми запитаємо: "Про що ти, Мушко, мрієш?"

Вона лизне в щоку і промовчить.

Бо тільки ти так щиро розумієш,

Як важливо цінувати кожну мить.

Дощова мелодія 

Стукає дощ по шибках, сіро і сумно довкруг,

Але не сумує мій вірний і відданий друг.

Мушка вмостилася поруч, на теплому пледі,

Забувши про ігри і всі свої плани собачі . 

Вона покладе свою мордочку прямо на лапи,

І буде тихенько під звуки води засинати.

Їй байдуже, що там негода і вітер гуде,

Головне — що ніхто від неї нікуди не йде.

У цьому затишку, в ритмі спокійних сердець,

Будь-яким прикрощам швидко приходить кінець.

Маленька присутність, дихання рівне й м’яке —

Хто ще подарує нам щастя просте і таке?

Спогад про першу зустріч 

Пам’ятаю, як вперше побачила цей комочок,

Маленькі лапки, хвостик — немов лопушок.

Ти була зовсім крихітна, Мушко, тоді,

Шукала опору і захист у кожній біді.

З того моменту змінилося все у дворі,

Ти стала головною в нашій ранковій порі.

З маленького песика виросла вірна душа,

Що кожну образу і смуток вмить розкруша.

Ми разом зростали, вчилися жити у парі,

Ти розганяла навколо похмурі всі хмари.

Цей вірш — про початок, про перший твій крок,

Який зав’язав нашої дружби міцний вузлок.

Мушка - вчитель радості 

Бувають дні, коли небо затягнуте хмаром,

І здається, що зусилля витрачені задарма.

Але приходить вона — і вмить все стає інакшим,

З її поглядом щирим, глибоким і справжнім.

Вона не знає про кризи, податки чи втому,

Вона просто рада, що ми повернулись додому.

Стрибає навколо, приносить улюблену іграшку,

Просить почухати спинку чи просто за вушком.

І дивлячись в ці намистинки, що сяють любов’ю,

Ти відчуваєш, як радість стає твоєю кров’ю.

Мушка вчить нас жити сьогодні й тепер,

Щоб вогник надії у серці ніколи не вмер.

Мова хвоста 

Кажуть, що люди говорять словами й піснями,

А Мушка спілкується просто... хвостом і очима.

Він — як барометр: вгору, вниз чи в боки,

Розповідає про всі її плани й кроки.

Радісно крутить — значить, "привіт, я чекала!"

Тихо схилила — мабуть, чогось налякалась.

Якщо ж він завмер, як натягнута струна —

Мушка в засаді, зараз почнеться війна (із м'ячем).

Нам не потрібно словників чи складних перекладів,

Щоб розуміти її без вагань і без здогадів.

Ця щирість проста, без лукавства і масок,

Варта найбільших похвал і найкращих казок.

Найкращий слухач у світі 

Коли тобі хочеться просто мовчати,

Або розповісти про все, що болить,

Мушка не буде тебе перебивати,

Вона поруч сяде і буде зорить.

Вона розуміє не зміст, а ту ноту,

З якою ти кажеш важливі слова.

Відкладе м'яча і свою всю роботу,

Поки в душі в тебе тиша жива.

Покладе голову прямо на коліна,

Зітхне так глибоко, ніби знає все те.

Вона — твоя вірна, надійна підміна,

Коли серце просить про щось непросте.