Весна

Холодна й стримана Зима

впевнена, що недарма
недолюблює Весну - 
занадто життєрадісну.

Дзвінких не чути голосів, 
квітів не бачити краси, 
марити у нескінченнім сні... 
То - не для юної Весни.

Щоб позбутися обом зайвого роздратування, 
Зима з Весною, як уміють, уникають спілкування. 
Коли ж треба нагадати, що Зимовий час спливає, 
Весна пташок-вістівників Зимі тактовно   посилає.

Холодна непривітність неба птахів сміливих не лякає. 
Мов, окличники Весни - Гайвороння чорна зграя
крізь сірі хмари галасливо Сонце сонне сповіщає, 
щоб яскравІшало, бо скоро Весна із мандрів завітає.

Метушливі малі Плески, ледь додому прилетіли, 
одразу прийнялись до справи, що Весна їм доручила. 
До річок, що в кризі спали, дзвінкими зграйками злітались. 
І під їх весняний гомін стрімкі води прокидались.

Посланців-птахів весняне синє небо обіймає. 
Вже навколо спів Шпаків переливами лунає. 
І дерева під ту пісню марево Зими скидають. 
І весняні ніжні квіти свої очі розкривають.

З-заОбрійне курликання знайоме долинає. 
Не журяться Веселики - розлуки час минає. 
Додому летять з радістю Журавлі-посли. 
Тепло Весни Веселики на крилах принесли.

На ВЕсну все чекало. 
А вона без галасу нАзирцем настала. 
З Хмарки теплим Дощиком землю поливала. 
Вплетала квіти в коси. 
Веселку фарбувала. 
З Сонечком у схованки в зеленім лісі  грала.  
За Вітерцем над річками навздогін літала. 
Затишні гніздечка пташками дарувала.

Й солов'їним співом Літо зустрічала.

02.03.23