Міська Сорока

В сучасному місті, де гомін та швидкість,
авто на дорозі великая кількість.
Усі поспішають і всім кудись треба, 
а мешканцям ніколи глянути в небо.

На небо, на дерево, навіть - угору...
Всіх стрімко ведуть життя коридори.
Живуть в місті люди, і навіть не знають - 
за ними з цікавістю спостерігають.

Зручно вмостилась на світлофорі
(дорога - театр, а люди - актори)
кмітлива Сорока, що в місті зростала
і часткою урбанізації стала.

Вогні світлофора пробку зібрали, 
проїхать вперед люди шансу не мали.
На перехресті міської бруківки
Зустрілись Сорока і власник автівки.

Шалених міських перегонів любитель.
Низько-частотних звуків цінитель.
Та, мабуть, Петраркой себе відчував, 
коли він авто своє тюнингував.

Звернула увагу на нього Сорока,
бо також, любила мистецтво високе.
Насичені барви і блиску багато...
От, хоч би шматочок такого ій мати.

Втомився водій в машині сидіти.
Невзмозі довгу тягнучку терпіти,
той чоловік, щоб час не втрачати,
фари в авто почав протирати.

І бачить згори крилата естетка
(завмерла в напруженні, мов статуетка),
як вогником тліє цигарка у роті
і... що за везіння(!), ключі - на капоті.

Сорока швиденько з дроту злетіла.
Дзьобом ключі з капоту схопила.
Й повільно, наче навмисно знущалась,
нагору, на місце своє поверталась.

Усілась. І стала спостерігати,
як бігав, махав, намагався плигати.
Хотів кинуть гілку, та лайкою злився.
Нарешті, в автівку заліз. Бо втомився.

Та марно людина те все виробляла.
Сорока давно такі скарби збирала.
На дії невдах вона звикла дивитись.
Здобутим ні з ким не збиралась ділитись.

17.05.2022