Випадок

Якось взимку непривітним ранком
зі спритною Синичкою зустрілася... Канарка.
Крізь скло вікна з цікавістю дивились
одна на одну 
і розговорились.

Цвірінькати Синичка почала                                     про сніг і вітер, про морозні ночі, 
які терпіти вже не сила,                                                   і що у затишку пожити хоче. 

У відповідь Канарка проспівала,                               що мріє злинути високо в небосинь. 
І заспівати так,                                                             щоб переливи почула темносиня далечинь.

Та раптом з протягу кватирка відчинилась. 
Морозу подихом із вулиці дмухнуло, 
На тому їх розмова припинилась. 

Канарка крильцями обурено змахнула...
... від холоду раптового сховалась у теплій затишній оселі. 
Сполохана ж Синичка відлетіла                         подалі від вікна                                                                ... у вир хурделі.

Відчинене вікно, неначе в казці,                                   в ту мить, майже здійснило всі їх мрії...
Але Канарка вчула,                                                       що Мороз там, за вікном її не пожаліє. 
Синичці ж було лячно опинитися у клітці затишній і в безнадії. 
Тож, змінювати долі пташки злякалися,               або ж не захотіли. 

Синичку лютий холод не лякає.                                    І в небезпеці вона звикла жити. 
Канарка ж в клітці заспіває так,                               що трелі рвуться в небосинь злетіти. 
                        *******
Відтоді, як побачитись в вікно                                     їм випадково трапиться нагода, 
привітно крильцями змахнуть,                                   не забуваючи зимову ту пригоду.

09.01.23