В листопаді листя впало.
Дерева знічені стояли.
До холодної землі сумні віти нахиляли -
у траві сухій, пожухлій впале листячко шукали.
Зграйка спритних горобців борсалася у калюжі
та побачили здаля, як дерева-друзі тужать.
Не бувало, щоб пташки деревам не допомагали!
Тоді, кмітливі горобці на паркан рядком сідали.
Дзвінко вони сперечались - бо план дії розробляли.
Гомінливі горобці друзів в смутку не лишили.
А по черзі всі дерева гуртом дружнім облетіли.
І на голих гілочках, немов, листячко сідали...
Так, жартуючи, швиденько неприємність ту владнали.
І щосили горобці друзів співом розважали.
Під той гомін Осінь ніжно сном дерева огортала...
І вони зелене Літо у дрімоті уявляли...
А вночі з холодним Вітром Зима звістку надіслала.
Першим снігом гілки сплячі вона тихо присипала.
Та, ще вдосвіта пташки розім'яли свої крила.
І весела зграйка хором Сонце сонне розбудила.
Воно ж променем своїм почало сніг прибирати,
Бо зарано ще Зимі на землі хазяйнувати.
12.11.22