Розділ 16

Руслан ковтнув повітря, відчуваючи, як всередині все перевертається від її слів. Він міцно стиснув її долоню у своїй і повів у квартиру. Лише опинившись всередині темного коридору, Руслан раптом зловив себе на думці, що майже не дихав весь той час.

Таня сама зняла його куртку й повела у ванну кімнату. Посадивши на краєчок ванни, дістала з шафки дезінфектор та ватні диски і, підійшовши до Руслана, взялася змоченим ватним диском стирати кров з його обличчя. Потім все ще мовчки потягнула його светр і Руслан, затамувавши подих, скорився їй, дозволивши стягнути його, а потім й футболку. Збентежений, він сидів на краєчку ванни й спостерігав за тим, як Таня, опустившись навпочіпки, обережно торкається холодним мокрим ватним диском саден на його ребрах та животі. Вони були досить великими, але ні один, на щастя, не кровоточив.

— Тобі дуже боляче? — захриплим голосом прошепотіла вона, не піднімаючи погляду на Руслана.

— Ні, — Руслан розгубився, зовсім не знаючи, що йому робити. Покірно сидіти, не рухаючись, чи все ж підхопити її на руки і, віднісши в спальню, нарешті перетворити на дійсність свій найбажаніший сон.

— Це моя провина. Я назвала твоє ім'я одній погані, котра колись була мені подругою, а він викрив тебе, — важко зітхнула Таня. — Прости мене, Руслане.

— Мені все одно, знає він про мене чи ні. Я кохаю тебе і ніколи не відмовлюся від цього кохання. Нехай він робить все, що захоче. Я його не боюся, Таню, — Руслан піднявся, піднімаючи і її.

Таня не дивилася йому в очі, розсіяно водячи по його грудях пальцями, ватяний диск давно випав з її рук і валявся на плитковій підлозі, але Таня того не помічала. Немов у сні, вона провела пальчиком від окресленої під його шкірою ключиці і, потягнувшись, торкнулася вустами западинки під горлом. Руслан закинув голову, відчуваючи, що його б'є легке тремтіння. Вуста Тані повільно і майже невагомо креслили доріжку від ключиці до плеча, а потім назад.

— Таню? — Руслан м'яко стиснув її лікті, змушуючи подивитися на нього. В її погляді змішалися страх, смуток, любов, відчай, невпевненість та збентеження. Всі ті почуття, що розривали його самого. — Я тебе люблю. Все інше не важливо.

— Сьогодні я подумала, що між нами все закінчилося і знаєш... — Таня розплакалася, хоча намагалася говорити з усмішкою. — Мені здалося, що життя закінчилося. І це не просто красива фраза, Руслане. Мені здавалося, що я більше не бачу, не чую, що більше не дихаю. Не можу зробити і вдиху. Руслане, мені страшно. Мені так страшно.

Тримаючи його за руку, Таня пішла до вітальні і присіла на краєчок дивану. Руслан присів поряд, стискаючи в іншій руці футболку та светр. Його тіло все ще тремтіло від того інтимного Тетяниного поцілунку, а в голові все перемішалося.

Вони просиділи у темній вітальні, тримаючись за руки але в цілковитій тиші, десь з годину, а тоді Руслан підвівся, бо мусив повертатися додому. Запевнив її, що все буде гаразд і попрямував з квартири. Чи спав він тієї ночі, Таня не знала, але вона до ранку очей так і не зімкнула.

Виклик до директора насторожив Таню і вона одразу відчула щось недобре. Прямуючи до Коваля в кабінет, Таня зустріла в коридорі Валерія. З її сяючих очей він зрозумів, що вони з Косинським помирилися, але поговорити Нефьодов збирався про інше.

— Таню, — фізрук потягнув Мрачковську до порожнього вікна і тихо промовив. — Ти знаєш, нащо тебе викликає Коваль?

— Уявлення не маю, — знизала плечима вона.

— Так я й думав. Секретарка по секрету сказала мені, що вся справа в анонімному дзвінку, під час якого йому повідомили про те, що ти і Косинський — коханці. Пообіцяли підтвердити слова відео-доказом. Богом тобі клянуся, я тут ні до чого.

— Така чутка вже ходила по школі нещодавно, — Таня спробувала надати собі незворушний вигляд.

— Ходила поміж учнів, а цього разу приплели директора і пообіцяли відео. Коваль його дочекається. Будь впевнена. Вам варто... Таню, ти можеш полетіти з роботи. Можуть залучити поліцію.

— Спасибі за попередження. Правда спасибі, Валера, — усміхнулася вона.

Він кивнув і провів Таню сумним поглядом.

Вона пройшла в директорську і присіла на запропоноване їй крісло, поки він розмовляв по телефону. Завершивши розмову, Анатолій Васильович повернувся до Тані і уважно подивився на неї. Вона сиділа, гордо піднявши голову й вирівнявши спину, як британська принцеса, а на обличчі не здригнувся жоден мускул.

— Тетяно Сергіївно... Таню, ви знаєте причину того, чому я міг викликати вас? — м'яко поцікавився Коваль.

— Ні, Анатолію Васильовичу, гадки не маю, — спокійно відповіла.

— На вас анонімно надійшло повідомлення про зв'язок з вашим учнем. А саме, справа стосується Руслана Косинського. Все ускладнюється тим, що навіть деякі учителі та учні підтверджують вашу особливу прихильність до цього хлопчика. Таню, це кримінальна справа, яку відкриють на вас одразу після того, як з’являться докази. Мені пообіцяли відео, — Коваль зітхнув і, крутячи в пальцях авторучку, продовжив. — Ви мені симпатичні як педагог і як людина. Любов ваших учнів до вас я вже бачив одного разу у стінах цього кабінету, на вас немає нарікань від батьків... Це надзвичайно прикрашає, але зрозумійте... Тема серйозна і через день-два нею зацікавляться вищі навчальні інстанції. Я змушений буду про цю історію повідомити.

— Я... Я можу вам з впевненістю відповісти, що нікого не розбещую, — відповіла Таня, зчепивши руки на колінах.

— Чутки не зіткані з повітря. Навіть вони мають нехай крихітну частинку, але твердо засновану на чиїхось діях, — серйозно відповів Коваль.

— Я ні в чому не винна, — впевнено відповіла Таня.

Вона не вважала себе винною в тому, в чому її звинувачували. Якби директор запитав, чи закохана вона в Руслана Косинського, звичайно ж, відповідь її була б зовсім іншою.

— Ви можете йти. На час з'ясування будете усунені з посади класного керівника, можливо, вам доведеться взяти відпустку. Будьте до цього готові. До того ж будуть проведені бесіди з Косинським, його матір'ю та однокласниками. Я глибоко засмучений цією подією, — відповів Коваль.