Про що мовчу
Відроди мою душу
Відроди мою душу
Ніч змінюється днем,
та моє життя незмінне.
В голові одне питання
Чи можна звикнути до болю?
Щоб не сталося і…
хто б не постраждав…
Головою співчуваю кожному…
Та у серці моєму…
Вже неначе порожньо.
Сьогодні, завтра, через рік…
Поступово все втрачає сенс.
Я хочу відчувати знову
Радість, щастя, інтерес.
Ще трохи і я сама себе поглину.
Потону у пітьмі своїх думок.
Хоч скільки стукай –
Не відкрию.
Закрила серце на замок.
Та… поки не пізно…
Відроди мою душу!
Звільни,
Від того, що душить.
Як побачиш,
Що стою на краю –
Ухопи мене,
За мить як упаду.
Поверни до життя,
Даруй надію.
Як зневірюсь я -
Кажи слова,
Що душу зігріють.
Обійми без причини,
Без скритих мотивів,
Без чуття провини,
Чи слів фальшивих.
Будь мені спокоєм,
За яким я так скучила.
Відроди мою душу,
Що зараз так змучена.
Якщо не згасити вогонь,
То лишиться лиш попіл.
Навіть як не розумієш зовсім…
То не засуджуй мої сльози.
Відредаговано: 14.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
