Про що мовчу

Погляд песиміста

Відкриваю очі, видивляюсь вдалечінь,

Відчуття ніби над небом нависає тінь.

Повітря чисте, але не чутно подиху Життя

Знов повітряна тривога, але я не шукаю укриття.

 

Можливо, не кожне горе

Заслуговує жалю?

І, може, не в кожному морі

Ти залишишся на плаву.

 

Скільки не думай:

Проблема Світу – в людях,

Усі лиха – через нас.

І поки серце б’ється в грудях,

Чиїсь руки змінюють окрас.

 

Може, колись і зійде сонце

І я побачу всіх кого люблю.

Світ – це дивовижне місце,

Але лише коли я сплю.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше