Як я стала Бабою Ягою. Глава 4

Баба Яга пронизливо свиснула. Так, що Наді довелося закрити вуха руками, а Кощій невдоволено скривився.

На свист Яги одразу з'явилися мітла і ступа, ніби тільки її оклику й чекали. Лісова відьма звичним жестом задерла вище колін спідницю і стала, невдоволено крекчучи, залазити в ступу. З кожним прожитим літом ця проста дія давалася все важче. Даремно люди вірять, що їй легко живеться і немає зносу ні душі, ні тілу.

— Якби в ній дверцята змайстрували, вам легше було б забиратися, — як би між іншим помітила Надя, дивлячись на зусилля Баби Яги.

Яга від подиву завмерла на місці. І мало не впала, зачепившись ногою за ступу. Кощій вчасно підтримав її під лікоть. Вона розправила спідниці, одягнені одна на одну, немов побоюючись, що її гардероб розбіжиться.

— Ви ж у ступу всі разом не влізете, — задумливо сказала вона і відступила на крок, проігнорувавши пропозицію Наді про вдосконалення її літального апарату.

Але Надія так просто здаватися не хотіла і вперто підбиралася до найголовнішого.

— А звідки у вас ступа взялася? — дівчинка знову навмисне ввічливо зверталася до Баби Яги, уважно розглядаючи ступу і мітлу. 

Ступа одразу роздулася від поважності, тож подекуди навіть дошки затріщали, погрожуючи ось-ось луснути. А мітла знову виставила вперед кілька лозин, щоб і про неї теж не забували. Аж надто їй сподобалася ця допитлива дівчинка.

Яга замислилась. Як з'явилася ступа? Коли? Навіщо?

— Звідки взялася... — невдоволено пробурчала вона. — Звідки взялася... Та нізвідки не взялася! Просто була в мене — і все тут!

— І що, — наполягала Надя, — вас це зовсім не здивувало?

— А чому мене це має дивувати, якщо я будь-якої миті можу робити взагалі все, що забажаю? — Баба Яга здивовано дивилася на дівчинку, часто моргаючи. — Можу хоч би й ось так! — гордо заявила вона, клацнула пальцями — і Надія виявилася зв’язаною, оскільки її настирливі питання викликали у Яги занепокоєння.

Але Яга відразу звільнила її, побачивши, що дівчинка не злякалася. А так зовсім не цікаво.

— Тоді ви і перенести нас з Кощієм можете без ступи, — заявила Надя, ще більше здивувавши Ягу, яка чимало побачила на своєму віку.

— Чому ні! — задерикувато вигукнула відьма.

На мить Наді здалося, що ніс у Яги став рівнішим. Але наступного моменту все було як раніше, і дівчинка вирішила, що їй просто здалося.

Яга задоволено плескала в долоні, передчуваючи чаклунство. Мітла тут як тут, примостилася з нею поруч, не бажаючи проґавити щось цікаве. Надя, поки відьма не бачила, грайливо підморгнула мітлі. Мітла кумедно відсахнулася і наполовину сховалася за спідницями Баби Яги, випнувши лише кілька лозин, як роблять маленькі діти, коли хочуть завести нових друзів, але бояться.

Тим часом Яга простягла руки перед собою, покружляла в повітрі долонями.

— Чуфир! Чуфир! — а потім раптом глянула на Надію і перестала чаклувати. — Тьху ти! Все задоволення мені зіпсувала! — невдоволено буркнула вона, зовсім як маленька скривджена дівчинка.

— Як це?! — настала черга Надії дивуватися.

Кощій посміхнувся і пояснив дівчинці:

— Жодні заклинання їй не потрібні. Це не справжнє, щоб збільшити візуальний ефект. Вона і без цього всього диво творити може. Як провісники, наприклад. Справжнім чаклункам не потрібні карти або кришталеві предмети. Вони використовують їх для того, щоб мати докази особливо цікавим, для яких навіть знання мають бути відчутними. Інакше вони нізащо не повірять.

— Справді? — Надя недовірливо глянула на Ягу, і та задихнулася від щирого обурення.

— Справді?! — повторила вона обурено, і її брови піднялися до самого коріння волосся.

Але Надя вперто стояла на своєму.

— Не вірю, — каже, — що вона все може. Якби могла, — додала дівчинка, — зробила б зараз нам усім по порції шоколадного морозива без жодних чуфирств! — і вичікувально подивилася на відьму.

Баба Яга, не роздумуючи, змахнула рукою — і в іншій руці у неї з'явилася таця, на якій містилися акуратно розставлені три великі піали з шоколадним морозивом.

Надя радісно заплескала в долоні.

— Так ви теж солодкоїжка! То я й думала!

— Чого це? — спитала Яга, але було видно, що їй приємна така увага і радість її маленькому чаклунству.

Вперше за довгий час перед нею були щирі почуття та емоції. Але вона не поспішала вірити — навіть щирість буває оманливою. Щось їм від неї потрібно.

— Так морозива три порції, і нас троє, — впевнено заявила дівчинка, беручи з підносу одну порцію. — Дякую, — кивнула вона Язі і збиралася приступити до холодних солодощів, але задумалася і зосереджено подивилася на морозиво.

Яга захвилювалася, куди подівся радісний вираз обличчя дивної гості. І Надія, бачачи її сумніви, відразу пояснила:

— Як же я стану їсти морозиво, якщо ложки до нього не додається?

Яга з важливим виглядом кивнула — так просто, і вже збиралася змахнути рукою, коли Надя зупинила її.