Королівство Діабетія. Розділ 5

Розділ 5. Старший королівський чарівник

Варто було визнати, що всередині будинок виглядав так само душевно тепло, як і зовні. Але захопитися або хоча б просто познайомитися з оздобленням мені не дали чиїсь міцні руки, які потягли мене в непримітну нішу ліворуч від дверей.

— Тс-с, — прошепотіли у мене над вухом. Від хвилювання я й сама забула, як говорити. Але попередження не було зайвим.

Кошик я, зрозуміло, впустила на підлогу. Але він дивним чином не видав жодного звуку під час падіння.

— Я не заподію тобі шкоди, — промовив пошепки той самий голос за моєю спиною. — Мені просто потрібна твоя допомога.

— Один уже говорив так, — недовірливо буркнула я собі під ніс, але мене все-таки почули.

— Остерігайся королівського пажа, — застеріг мене невідомий.

— Дозвольте уточнити, чому я маю вам вірити, якщо ви навіть обличчя свого мені не показуєте?

Запанувало задумливе мовчання. А потім мене за плечі розвернув до себе ще один чоловік у білому вбранні. Спільним з тим, який залишився зовні, у них був тільки одяг.

— У нас мало часу... — прошепотів чоловік.

— Це я вже теж десь чула, — скептично заявила я, відсторонюючись від незнайомця.

Треба визнати, він був доволі привабливий, хоча й не на мій смак, як казала Юля з мого класу. Але обличчя його так спотворила втома, що привабливі риси майже цілком  сховалися під цією маскою.

Чоловік швидко-швидко заговорив, і мені довелося напружитися, щоб уловити й зрозуміти його слова.

— Королівство занепало тому, що дому не приносили дари. Так думають усі. Тому, що так навіяв їм Діабетич. Насправді в Інсуліна цей будинок був лише складом. Звідси він черпав свої магічні сили, допомагаючи сліпій принцесі творити чари, давати королівству сили й енергію для процвітання. Чесно кажучи, у цьому будинку Інсулін і жив до того, як став її радником і зник безвісти. Принцеса, як і все наше королівство, в небезпеці. Ви маєте допомогти нам.

— Але як?! — вигукнула я і вже тихіше додала. — І хто ви взагалі такий?

— Старший чарівник до ваших послуг, — він церемонно вклонився мені. — Мене звати Ендокринолог, — ямочки, що з'явилися на щоках, згладили сліди втоми, але одразу ж зникли, як тільки він знову поспіхом заговорив, крадькувато озираючись на всі боки. — Я завжди підтримував Інсуліна в його прагненні допомогти Глюкозі. Для нас важливе процвітання королівства, яке Діабетич так варварськи перейменував на догоду собі коханому. Ніхто вже й не пам'ятає, як раніше називалися наші землі. Я б допоміг і тобі, але зараз безсилий, бо заточений у цьому будинку. Мені наказано за допомогою чаклунства створювати ілюзію присутності принцеси та її радника, щоб королівство не гинуло, але не давати йому надто розвиватися.

— А що ж робити? — я якось одразу перейнялася довірою до цього втомленого чарівника і ані секунди не сумнівалася в його словах, які робили зрозумілими деякі нюанси поведінки королівського пажа.

— У мене є друг. Молодший чарівник. Ти можеш довіряти йому, як мені. Він не зрадить, це перевірена людина.

— А що ж чарівник першого рангу? — уточнила я. — Йому теж можна довіряти?

— Звісно, можна. Наші чари ніколи не стануть на бік короля-деспота. Але на жаль, він обмежений у можливостях. І в складніших ситуаціях тобі доведеться покладатися тільки на молодшого чарівника. А часом лише на саму себе.

— Що ж мені робити? — знову запитала я, розгублено дивлячись на двері. Адже я вже мала повернутися. Ніхто не повинен здогадатися про те, яка розмова тут відбулася між мною і старшим чарівником.

— Щойно вийдеш із дому, біжи. Біжи якомога далі і зачаїсь. А потім розшукай і допоможи принцесі. Молодший чарівник тобі допоможе в міру своїх сил і можливостей. Щойно ви знайдете радника принцеси, мир у королівстві відновиться. Я стану вільним і зможу допомогти тобі повернутися у твій світ.

— Дозвольте! — обурилася я. — А інакше я ніяк не зможу покинути межі королівства?

Чарівник похмуро похитав головою. Ну ось, все-таки обдурив мене королівський паж. Я майже приречено зітхнула. Але тут же підозріло глянула на чарівника. А чому, власне, я повірила йому, якого бачу п'ять хвилин, а не пажу? З іншого боку, як можна вірити тому, хто заманив тебе в невідоме королівство з проханням допомогти і підставив під таку небезпеку?

У підсумку я дійшла висновку, що мені не лишається нічого іншого, окрім як вийти з цього будинку і в такий спосіб перевірити всі свої домисли і застереження старшого чарівника.