4

З цього дня переслідувала мене Чорна Панна куди б я не подалась. Ви знаєте, брати і сестри, що наша робота — шлях. Ми сунемо вперед, відшукуючи нечисте і прибираємо його. А як можна прибирати нечисте, якщо воно само у тебе на хвості волочиться. І де б ти не пройшла — вбиває, насилає хворобу та врочить. Подалась я у відлюдники, але провівши кілька місяців, таскаючись по густих лісах та непролазних болотах зрозуміла, що не моє це. Почала оповивати мене тоска, яка незгірше за Чорну панну могла у могилу вкласти.

Аж тут долинули до мене новини. Усі ми чули, як в минулому році в серпні на Бакоті пішло під воду ціле село, разом із Церквою та кладовищем. І почали у Бакотський монастир з’їжджатися сильні молитовники, прозорливці та святі, щоб відспівати, відмолити та показати шлях на той світ багатостраждальним душам селян. Приїхав туди і отець Миколай, якого кличуть Чудотворцем. Не мені вам розповідати які великі дива міг сотворити цей чоловік.

Пішла я в Бакотський монастир манівцями, щоб чорна наволоч не змогла нікого занапастити. Вночі оточувала себе вогняним колом. Удень шепотіла молитви але кожну хвилину відчувала її ненависть і бажання знищити мене.

Коли дісталась до монастиря зустрів мене сам отець Миколай, який вже був чув за ту Чорну панну яка за мисливицею ходить.

— Тільки зраджена жінка, яка втратила любов, а через це і загинула може так себе поводити, — запевнив мене отець Миколай. — Дуже мені було дивно, що Чорна панна до жінки справу має, зазвичай такі скорботні чоловікам жити не дають. Хотів я цю душу викликати на пряму бесіду, — продовжив отець, — але упевнився, що не буде з нами клята душа сокровенним ділитися. То ж подивився я її минуле життя і відкрилось мені, що була то вродлива та могутня віщунка, яку занапастив не коханий, а власна дочка. Силу захотіла материну взяти.

Отруїла розум, завела в болото та й там і втопила.

— А Василіск їй для чого був? — питаю.

— Не могла вона до доньки доступитися, її ж власна сила не пускала. Вирішила через Василіска отруїти. А тобі помститися вирішила, що ти її плани зіпсувала.

Тож, брати і сестри, дякувати Богу, відмолили старці Бакотські ту чорну душу. А заразом і мене врятували. Я ж попереджаю вас, брати і сестри, будьте постійно напоготові, бо наш ворог не потребує ні сну, ні їжі, ні відпочинку. І тільки ми — захист живим від мертвих, то ж нехай благословить нас Господь на довгий шлях та збереже нас на тому шляху.