Візит до уролога

Я теж був юним. Я ніколи не носив під штанами трико і майок під кофтами. Гуляючи, я грів усі гранітні парапети у 20-градусний мороз і, попри те, що не пізнавав своє Ці в тибетських монастирях, міг із легкістю розтопити заморожений пак мойви, поки випивав сидячи на ньому чашечку кави. А порада старших «Бережи яєчка змолоду!» падала на землю, навіть не долітаючи до моїх вух.

Але то було давно. Тепер настав час, коли в мої двері постукав вік і направив у тому ж напрямку, куди йдуть чоловіки старші за двадцять-тридцять-сорок — до уролога.

Пам'ятаючи, як друг цитував із коментарями свій візит до лікаря, який велично промовив, подібний до апостола: «Чи знаєте Ви, молодий чоловіче, які люди пройшли через цей палець!!!», чи то підносячи, чи то погрожуючи, при цьому показував йому свій середній палець розміром із лікарську ковбасу, увінчаний величезним перснем із рубіном з імперської корони. І якби виявилося, що перстень є не що інше, як трофей з його — уролога, поля бою, то ні я, ні друг би не здивувалися.

Померти безславною смертю на чиємусь пальці зовсім не хотілося, і міркування мої були такими: уролог-чоловік за природою та внутрішнім настроєм є моїм суперником у боротьбі за самок (взагалі всіх самок). А знаючи заздалегідь свою поразку в боротьбі інтелектів, він спробує вчинити зі мною аналогічно до всіх як до, так і після мене. Тобто довести свою перевагу, як домінантний самець у зграї гамадрил... за допомогою магічного пальця!

Я був проти! Я ж розумів, що так чи інакше, але йому захочеться за родом своєї професійної діяльності зазирнути в «замкову щілину». А з нею ж не все так просто. Ключик від замка в яйці, яйце в зайці, а заєць... той узагалі бігає в заповіднику, де ним можна тільки милуватися і то на відстані. Жодних селфі та фото на пам'ять! Червона книга, розумієш...

Порозмисливши, я вирішив, що варіант із чоловіком — не варіант. Єдино правильне рішення — це уролог-жінка з природною акуратністю, материнським інстинктом та обов'язковою делікатністю у спілкуванні з протилежною статтю в настільки інтимному питанні. Вона має бути старшою за середній вік, тобто з досвідом, підтвердженим сертифікатом (і щоб мені не соромно); струнка (краще навіть худа); колір очей та волосся на її смак. А, так!!! І щоб пальчики були заточені під олівець!!!

— Боляче? — вона тиснула моє ліве яєчко, розминаючи, як замерзлий пластилін.

— Звичайно, боляче! Ви ж його зараз відтягнете до підлоги!

— Так, тягнучий біль у лівому яєчку, — сухо вимовила вона, фіксуючи обстеження на екрані комп'ютера.

— Вибачте, але довгі роки до входу в кабінет воно спокійно собі ніжилося в мішечку, спеціально зшитому самим Господом, а тепер! Тепер воно забилося в далекий куток від страху, і чи докличуся його тепер, не знаю! Дорослий переляк гірший за дитячий, воно тепер заїкатися буде!

— Я так розумію, Ви доцент кафедри урології? — подивилася вона на мене з-під окулярів.

— Ні, але ж можливо я доларовий еквівалент доцента кафедри урології. Але це вже не важливо і не в тому справа — мені його просто по-батьківськи шкода!

— Ще й комік-інтелектуал, - продавила вона крізь зуби - шкодувати треба було в юності. Повертайтеся до мене спиною і обіпріться о стіл.

Я не знаю. Напевно, я занадто ідеалізував жінок. Розумієте, моя попа цнотлива і не цілована; полохлива й обережна; прекрасна як квітка, тільки без нектару та метеликів. Я не великий фахівець у цій галузі, я взагалі не фахівець, але чомусь я уявляв це її знайомство зі світом медицини трохи інакше: музика радіо-релакс, якісь медитації, розслаблюючий масаж до дрімоти, і потім уже через «чи можу я собі дозволити?» спроба домовитися з нею про вхід для обстеження.

Я нагнувся в очікуванні чогось такого і раптом «На-аааа!». У мене було відчуття, що на вході в «райський сад» вибухнула граната РГД-5 наступального типу:

— Ви що, туди ногою намагалися в'їхати? — застогнав я.

Закралося враження, що не зумівши покалічити мене спереду, вона вирішила нашкодити мені ззаду. Але це не тунель! Туди не ходять поїзди і не возять состави руди та лісу. Ця частина тіла, як зороастрійський храм, де відблискам священного вогню Атар можна тільки поклонятися, не бачачи його на власні очі.

— Вам некомфортно?

— Це сарказм чи іронія ката? — я хотів повернутися, але тіло не слухалося.

— А чого у Вас ноги зігнулися?

— Ноги зігнулися?!! У мене таз зламався!!!

Люди, ви розумієте, ну хоча б якась змазка: інтимна, дитячий крем там, солідол, — хоч що-небудь замість релаксу! Ні, присипала палець тальком, щоб не ковзало, і хераксь, як п'ятиразовий чемпіон світу з карате! Зірки... Багато зірок...

— Розслабтеся, Ви мене не пускаєте.

— Я не пускаю? Та я і раніше не хотів, а тепер і вона не в настрої! І якби у неї були зуби, запевняю, вона б Вас укусила! Кажу Вам як у минулому слюсар п'ятого розряду інструментального цеху: «Мітчиком М5 Ви не наріжете різьбу в отворі 3 мм». А там і такого немає!

— Але мені потрібно провести пальпацію!

— Я б не радив. Поки що вона тільки засмучена, дуже засмучена, а вона ж може й образитися!

Доктор Помста ретирувалася з нерозумінням та відчуттям поразки в битві: «Не знаю, у мене це перший випадок у житті!».

— Тут збіглося, — зауважив я, випрямляючись і скрегочучи зубами, — у мене теж. І не скажу, що я в захваті. У неї навіть питати не буду, не знаю, чи простить вона мене за це.

— Ви дуже ніжний, — сказала вона, знімаючи рукавичку.

— Звичайно, ніжний, у світі ж має бути баланс.

А сам дивлюся на її руки і прозріваю — на пальці, що сусідить із катувальним, обручки-то немає! Немає, розумієте! Я не знаю, як у неї з чоловіками, я не знаю, що у неї вдома, але я ж не винен. У мене немає даних про неї, немає довідки ні з РАГСу, ні від сексопатолога, а вона тим користується і використовує свій палець як Дамоклів меч!

Я засмучений. Засмучений станом нашої медицини. Чому я маю платити лікарю, щоб він завдав мені непоправної психологічної травми? Так, замок не впав, але на його кованих воротах залишиться незагоєний шрам від образи за бездушне ставлення до себе, за невиправдану довіру та розчарування. Нехай у неї все буде добре... і я зараз не про попу (в неї я і так вірю), а про лікаря, хоча вона дупа ще та! Але чорт забирай!..