Зародження кохання Айвенго та Ровени

Сталося це в Ротервуді, за кілька років до того, як Седрік вигнав свого сина з рідного дому позбавивши спадщини. Тоді, коли навколо садиби ще не було глибокого рову та подвійного частоколу. Тоді, коли Ровена і Айвенго були наївними дітьми, які тільки пізнають світ, зовсім байдужі один до одного. Якби не один випадок…

Блакитноока дівчинка стрімголов бігла густим лісом, час від часу оглядаючись чи немає за нею погоні. Цього разу на бігу, боязко обернувшись назад вона ледь не зачепилася за суху гіляку, що стирчала з-під землі, але сурова фортуна сьогодні на її боці. Ні, схоже що ніхто не женеться за нею, а значить її відсутність не помітили, принаймні поки що. Ох, як хвацько вона обманула свою няньку, жалібно зімітувавши головний біль! Уникнувши вечері, вона пішла в ліжко раніше, та насправді ж безстрашно, як для такої юної леді, втекла з замку, щоб продовжувати досліджувати цей світ. Смачна вечеря була невеликою жертвою допитливості юної Ровени. Вона рвалася покинути кам’яні стіни домівки, щоб побачити такі інакші будні селянів, які жили неподалік їхнього помістя. І хоча Седрік Сакс робив все, щоб русоволосому янголятку було комфортно в замку, де він міг захистити любу племінницю від усіх негараздів в такий неспокійний час, та юна дослідниця мріяла пізнати світ набагато глибше, ніж просто подивитись на малюнки, чи почитати історії про пригоди в книжках. І як тільки їй видавалась нагода - таємно втікала з дому, щоб побачити світ набагато нижчий по рангу, ніж той до якого вона належала. Поки що, дядьку не вдавалось спіймати її на гарячому, але вона почала помічати підозрілий погляд Айвенго, який декілька разів спіймав її коли вона тільки-но пролізла огорожу, проте тоді їй вдалось уникнути покарання, прикинувшись нібито їй захотілося подихати свіжим повітрям та поглядіти на мальовниче нічне небо. Кожного разу після її довгої відсутності він все підозріліше хмурився, і з кожним разом Ровена все більше боялася, що він видасть її дядькові. Тому вона твердо вирішила, що це буде її остання вилазка.

Дівчинка почула звук пісень вуличних музик, а це означало, що до містечка залишилось зовсім небагато. Незабаром Ровена, оминувши кілька селянських домівок, дійшла до головної вулиці помістя. Вулиця зустріла її великим натовпом, радісними криками та сміхом, розмаїттям торговців, які лукаво заманювали бідних селян купити товар за повійну ціну. Схоже їй пощастило і вона потрапила на свято! Такій маленькій вельможі слід було б побоюватися виходити без охорони, адже її могли б запросто викрасти, щоб потім шантажувати її багатого дядечка. Та юна безстрашна дослідниця, не хвилювалася через такі дурниці, бо все її багате вбрання та аристократичне личко було надійно сховане під цупким чорним плащем. Ровена допитливо вертіла головою на всі боки, поринаючи в досі невідомий їй світ, та її увагу привернули сільські дітлахи, які не звертаючи уваги на шум, зосереджено грали якусь невідому їй гру. Дівчинка на хвилинку зупинилась, зацікавлно спостерігаючи за їхніми маніпуляціями, щоб через секунду бути збитою з ніг хлопчиком, який випадково налетів на неї, коли поспішав приєднатись до друзів.

- Вибач, я тебе не помі…ти одна з тих багачів! – грізно закінчив своє вибачення хлопчик.

Ровена зі страхом зрозуміла, що з її голови злетів капюшон, який прикривав вплетене в її кучеряве волоссячко дорогоцінне каміння.

- Що ти забула на нашому святі, тобі тут не місце! – викрикали інші діти, які зразу ж забули про гру, звернувши увагу на цей прикрий інцидент.

- Це свято не для таких шанованих леді як ти! – перекривила її одна з дівчаток під схвальні усмішки своїх подруг.

- Генрі, вона може пожалітися своєму багатому дядечку, і тоді ти потрапиш в справжню халепу!

- Ні, я і не думала цього робити, я не…

- Ти правий. – перебив боязкі виправдання Ровени Генрі, - треба позбутися її, щоб ніхто про це не дізнався.

Блакитні оченята Ровени наповнилися жахом. Дівчинка одразу ж кинулась навтьоки. Юрба дітлахів побігла їй вслід. На жаль юна дослідниця не була настільки обізнана в місцевості, як місцеві жителі, і тому їм швидко вдалося загнати бідолашку в глухий кут.

- Ну все, попалася! – радісно вигукнув винуватець ситуації.

Інші діти почали звужати і так тісне коло, щоб спіймати дівчинку.

- Негайно відійдіть від неї!

Ровена поглянула на свого рятівника, і з жахом зрозуміла, що з однієї халепи їй вдалося  потрапити в ще більшу. Вона тільки сподівалася, що разом з Айвенго не прийшов і дядько Седрік.

- Тільки справжні негідники, можуть підняти руку на леді! Коли прийде мій батько, він зразу ж накаже відшмагати вас у всіх на очах! – Уілфред стурбовано оглядав побліднілу Ровену на ознаки побиття, від цих недолугих дітей. Ну чому цьому дівчиську не сидиться на місці?! Якщо вони не повірять в його брехню, їм буде непереливки.

Почувши погрозу від спадкоємця Ротервуда, з відчаю кинувши в нього камінням, які були приготовлені для Ровени, дітлахи кинулись хто-куди, залишивши горе-дослідницю і її хороброго рятівника самих.

Ровена підбігла до Айвенго, хвилюючись, чи він не поранений.

- Ти в порядку? – стурбовано доторкнулася до хлопчика, зразу ж відсахнувшись, побачивши його розлючений погляд.

- Про що ти тільки думала?! А якби я не встиг вчасно?! Якби вони встигли тобі нашкодити, або і гірше?! Що я сказав би батькові?!

Широкі блакитні очі дівчинки наповнились сльозами, які от-от грозилися пролитися на дитяче личко. Злість Айвенго зразу ж безслідно зникла поступившись розгубленості.

- Я... не хотів, щоб ти плакала, але ти поступила вельми безрозсудливо, леді негоже гуляти одній.

- Я знаю, та дядечко ніколи б не відпустив мене подивитись на містечко, навіть з кимось, – жалібно проскиглила юна леді, знову починаючи плакати.