9

Коли вона прокинулась, все здавалось туманним. Сон був міцним, але це не були ті митті спокою душі, що дарують солодке забуття… Ні… Кожна хвилина була наповнена жахом та похмурістю, що ледве не звели Феліцію з розуму, коли та відкрила очі. Суцільні сни про істот, що вона раніше не бачила, яскраві пейзажі, що переходили у темні землі, де природа вимерла, люди, танці, зорі… Одним словом — картина хаосу.
Телефон задзвенів, перериваючи образи снів. Фелі позіхнула, прикриваючи рот рукою.
— Ти у своєму розумі? — пролунав голос Рени. — Дві пари пропустила, третя ще лекція, пів біди, а четверта — семінар, Гарос спуску не дасть, Феліціє!
Тепер круговорот подій змусив її зіскочити з ліжка.
— Як дві пари? — вимовила розпачливо. — Котра зараз?
Їй стало зле, в очах потемніло, але дівчина вхопилась за стіну та зберегла рівновагу.
— Одинадцята, Феліціє, — прошепотіла Рена, — підіймайся негайно, швидко тягни себе прекрасну на практичну пару, я за тебе отримувати не хочу, ще й Гарос за тебе вже питав.
Староста групи, а Рена була нею, замовкла, у трубці пролунав голос лектора, Феліція дійшла до ванної кімнати.
«А, зараз у нас Дарус, — подумала дівчина, — любить по авдиторії ходити».
— Чекаю, — прошепотіла подруга та кинула слухавку.
Тільки зараз дівчина побачила кількість пропущених та повідомлення у чаті групи. У неї всього лиш була година, тому довелось відкинути лишнє та приводити себе до ладу. Збиратись в метушні, у поганому самопочутті, ще й пропустити сніданок.
Зустріла Рену вона вже в кав’ярні. Та чекала на неї з кавою та смаколиками, виглядала стурбовано, а коли побачила подругу, натягнула посмішку.
— Гарос мені весь мозок виїв на початку перерви за твій проєкт, — почала вона, відпиваючи напій, — надіюсь, запізнилась, тому що потонула в обіймах вчорашнього чорноволосого красунчика?
Вона підморгнула, хитро глянула на Феліцію, що оторопіла від сказаного. Перше ще зрозуміти можна.  Гарос був прискіпливим до неї, не пробачав ніяких помилок, його відношення до студентки було на грані між цькуванням та фаворитизмом. Хто краще всіх? Правильно! Феліція, яка повинна вивчати його предмет прискіпливо. Хто буде винен коли станеться щось зле? Також вона. Часом їй здавалось, якби метеорит впав би на дах університету, то винною була б тільки Феліція.
— Яким красунчиком? — задумалась дівчина, скептично дивлячись на подругу.
— Ну вчора я тебе бачила, гукнула, але ти не почула, а потім загубила вас серед людей, — пояснила Рена з дивною посмішкою.
Все, що відбувалось сьогодні з Феліцією не подобалось їй, життя перейшло в інший вир подій. Це відчувалось з кожною годиною.
— Не було ніякого чорноволосого, — почала буркотіти вона, коли телефон нагадав про себе.
Довелось важко зітхнути та взяти слухавку від незнайомого контакту.
— Слухаю.
— Добрий ранок, — голос Алана був улесливим, — надіюсь він таким є…
— Звідки у тебе мій номер?
— Його дізнатись було неважко. Як самопочуття? Кава смачна?
Він говорив це з такою легкістю, наче вторгнення в особистий простір не вважалось злочином, а нормою.
«Напевно, не раз таке провертав, — подумала вона, стискаючи стаканчик з напоєм, — для нього це легко…»
— Тобто?
Тепер він прочистив горло.
— Феліціє, ти ж пам’ятаєш про послугу? От, мені й потрібна твоя допомога, час прийшов.
— Так, але на заміну я нічого не отримала, — дівчина машинально знизала плечима, помічаючи реакцію подруги, дещо незрозумілу, — низка інформації.
— Мені тоді потрібно було піти до тебе у квартиру? — голос його набув глузливих ноток. — Думаю, ми б чудово провели час та й не потрібно було тебе благати про послугу.
— От прямо-таки благати, — фиркнула дівчина. — Скоріше примушувати.
— О, прекрасна пані, будьте ласкаві виконати свою обіцянку та сповістити о котрій у вас закінчуються пари! Я вас тоді з навчання заберу!
Феліція глянула на Рену, на інших студентів, задумалась. У кав’ярні, як завжди, студенти гомоніли: хтось жалівся на недобросовісного викладача, хтось пліткував, а ще хтось приймав важливе рішення. Дівчина затамувала подих, прикрила очі, знаючи, що сьогодні зустрінеться зі своїм страхом — незрозумілою тінню, що приходила у снах під ранок на хвилину-другу після вечірки.
— Добре, записуй…

***

Алан сидів у машині й вдавав вигляд, що вперше чує адресу її навчального закладу та записує координати. Він бачив її сьогодні, коли дівчина прошмигнула у кав’ярню, вже зробив всі свої справи, залишилось тільки зачекати. Дзвінок завершився та й чоловік важко зітхнув, знову довелось набрати номер Чезара, турбувати вірного слугу вп’яте за ранок.
— Дій, — наказав він, — зателефонуй через дві години, потряси гніздо. Маргарет вже приїхала?
— Ще у дорозі, пане, але запевняю вас — свій обов’язок виконає бездоганно.
Алан кивнув, спостерігаючи за студентами, завершив дзвінок. Шалений день не закінчувався, та й більше, сьогодні чоловік не спав та й радів, що є вампіром: запас сил ще був, а відновить він їх потім, головне, щоб не трапилась якась оказія. Проміння сонця заливали засніжену вулицю, ще було морозно. Він уявляв, як морозець щипає щічки Феліції, коли та вийшла з кав’ярні разом з іншою дівчиною. Алан провів її поглядом та хмикнув. Він встиг поговорити вже з ректором Вишу, стати меценатом, ще й перекинувся словами з викладачем, що є вампіром, навіть зустрів так званого хлопця Феліції… З ним довго не вагався, за допомогою здібностей відчув його наміри та почуття, зрозумів, що там не буде нічого серйозного, окрім ліжка та відрубав лишнє за допомогою гіпнозу.
«Так, — думав він, — вчинив жорстоко, юнак до тями прийде ще не скоро після такого втручання, а хто йому винен, якщо хоче використовувати красиву дівчину та марнувати її життя? А вона… Вона й так по краю тонкого льоду ходить».
Нічний гість у її квартиру без лишніх вагань сповістив всі плани Вінсента, навіть зателефонував тому, щоб сказати, що все добре.
«Не будеш керувати на моїй землі, — вирішив Алан. — Спадкоємці спадкоємцями, але я її завоював великими втратами та кров’ю».
Телефон знову задзвенів, перериваючи його думки.