Глава 21

Глава 21

«Цікаво, як швидко Янгол Долі зреагує і нарешті підкине зустріч. Я вже так хочу її побачити. Здається я сильно до неї прив’язаний і не лише душею, а і емоційно, і навіть тілом. Хоча в цьому житті воно ще не знало її ласки. Але я наче їх відчуваю, як струмом пробиває і мороз по шкірі іде. Я вже весь в очікуванні. Не дарма я вибрав ваду тіла, яка ніяк не пов’язано з чоловічими можливостями. За всі ті життя я так і не встиг нею насолодитись вдосталь. Але в цьому житті я візьму все що належить мені і навіть більше. І, однозначно я порушу умови Контракту і зроблю Тару найщасливішою жінкою у світі. Я хочу щоб її душа нарешті відчула кохання.»

Не довго думаючи, він рушив за покликом серця. Іноді рішення, прийняті спонтанно, виявляються найточнішими. Без довгих роздумів, без зважування «за» і «проти». Просто щось усередині раптом веде тебе - і ти йдеш на зустріч тому що потрібно. Можливо, це й не робота мозку. Можливо, це та сама рушійна сила, яку ми називаємо інтуїцією, а душа знає, що для неї є найкращим.

Ноа зайшов у кафе, машинально ковзнув поглядом по залу, шукаючи вільний столик і раптом почув сміх. Такий приємно знайомий. Саме той, що і з життя в життя його так надихав і давав сенс жити. Настільки знайомий, що він завмер посеред кроку. Серце ледь помітно здригнулося, а погляд сам кинувся туди, звідки долинав цей звук.

Ноа швидко відступив убік, сховався за колоною і, майже не дихаючи, почав уважно вдивлятися в зал. Погляд ковзав від столика до столика, вихоплюючи обличчя одне за одним. Він ще не знав, кого саме шукає, яка вона. Але щось усередині вже знало куди дивитись і куди тягнутись. Аж раптом по спині побіг холодний піт.

« Аніта? Цього не може бути. Ні, ні, ні. Як так? Але я впевнений на всі 100, що це вона. Так в мене є проблеми із зором, але ж я в окулярах. Ні це точно вона. Та ж зачіска, посмішка, сміх, костюм врешті – решт. Аніта, завжди при костюмі і при певній укладці волосся. Звісно це може бути дуже схожий на неї аватар. А чи це дозволено? Я надто багато часу проводжу на Плоті і занадто мало знаю про Закони Небесного Бюро і правила створення аватарів.

Добре, припустимо, що це Аніта припустимо, що це  точно Аніта. Тоді, що вона тут робить. Чи їй можна просто так спускатись у Плоть і сидіти пити каву. Можливо це колега і в них такі забави. Хоча, навряд. Та і знаючи Аніту вона б ніколи не порушила правила та і з її мега - відповідальністю неможливо навіть уявити, що вона покине пост просто заради того, щоб попити кави на Плоті. Тим паче нащо воно їй – Янголи всеодно не відчувають смаку. Можливо потеревеніти. Та і це не скидається на правду. Вона звісно не проти цього, а більше за. Такої базікалки ще пошукай. Але нізащо не буде ставити свої бажання вище за роботу. Щось тут не так. Щось не в’яжеться. Добре підемо від логіки: Аніта тут не просто так, сидить в кафе у Плоті, порушуючи правила з якоюсь дівчиною, подруг в Аніти немає. Вона обожнює Тару і була дуже стурбована останнього разу станом Тари. Стоп. Тара. Звісно. Як я одразу не здогадався. Це вона. Та дівчина, що сидить поруч – це вона. Яка ж гарна. Мила моя, який же спокусливий аватар ти вибрала цього разу. Мені дуже подобається. Та і моєму тілу також. Що ж тепер робити? Так треба мислити спокійно. Якщо Аніта тут це може означати лише одне, що у Тари так само не стерта пам’ять, як і у мене. Але чому Аніта, знаючи це не забрала Тару на перепрошивку. Що ж тут не так. Добре, залишимо це питання відкритим. Аніта бачила мій аватар, Тара – Ні. Значить вона хоче допомогти швидше мене знайти. Але для чого? Ми б все одно зустрілись. Ми ж призначені. А що, якщо ні? Та ні, такого ж не може бути. Ми уклали Контракт. Тоді нащо спішити? Можливо щось з ним не так. Добре це питання також залишається відкритим. Добре. Якщо я зараз підійду і привітаюсь з Анітою все буде ясно. І вона точно забере нас обох на перепрошивку. А це найгірший варіант. Я багато через що вже пройшов, щоб отак все втратити. І не готовий ризикувати. І не готовий ризикувати тим, що Тара більше не реінкарнує зі мною. І я ніяк не зможу показати їй своє кохання. Тому зараз єдиний вихід не демонструвати їм, що я не стертий і вести себе максимально обережно. По суті таку Тару я бачу вперше так що все буде  природньо. А от Аніта. Вона Янгол і може бути невидима, якщо схоче. Але, якщо її бачу я, а я зараз людина і люди навколо її бачать – значить все добре і немає чого остерігатись. Але ж являтись, це так на майбутнє, вона може по бажанню лише до Тари, хоча це байдуже я її все одно не побачу чи побачу? Я щось заплутався. І вона може підказувати їй, що робити. Тобто мені тепер треба бути дуже уважним та обережним і спостерігати та правильно робити висновки. Аніта ж і час може зупиняти. Отже зараз мені потрібно одягти маску байдужості і вести себе так, наче я звичайний чоловік, який зайшов просто випити кави. А я і є звичайний чоловік. Як добре, що в одному з життів я брав уроки акторської майстерності – нарешті знадобляться. Пам’ятаю, як Тара сміялась з мого захоплення цим. Таро, моя люба, пробач. І все, що я зараз буду робити лише для тебе.»

Ноа зайшов спокійно в кафе вибрав столик не дуже далеко від Тари та Аніти. Сів в півоберта, та ретельно почав дослухатись до їхньої розмови. Але роблячи вигляд на диво спокійної і зосередженої на своїх справах людини. Головне не привертати уваги.