Глава 19

Глава 19

«Цікава штука життя. Сьогодні ти тут, завтра там. Живеш в своє задоволення. Насолоджуєшся всім, що може отримати тіло. Маєш безліч можливостей створити ці самі насолодження. Отримати, як за кошти так і просто так. Все життя, по суті, зосереджене навколо цього. Легка правда життя. Пошук, зосередження, отримання. І знову, і спочатку, і по колу. І чим більше людині доступно, тим більше вона хоче. Тому основна маса в обмеженнях, щоб не знесло стріху. Бо, маючи доступ до всього не кожна душа може зупинитись. Вона дуже цікава до всього і це не є гріхом для неї. Вона не розуміє цього слова, бо у всьому вбачає користь для себе. А все що відбувається в житті людини – це досвід, шлях душі. А от, якщо людина не може контролювати свої бажання то часто і густо переступає межі. Тому, «молочні» відразу не йдуть шляхом «все маю». Частіше з «віком» душі надається в житті і статус, і гроші, і все що  з цього витікає.

Звісно, я б міг обрати зовсім інше життя і інші можливості. Мого рівня вистачало на це. Але я знов обрав посереднє життя з Тарою. Із життя в життя ми з нею. Я не хотів ніколи іншого. Так ми завжди ішли поруч, як кармічні вчителі один для одного. Було багато поганого, але все одно хорошого було не менше. Я ніколи не обирав бонусом людину долі, або духовного партнера. Мені ніхто не був потрібний. Аби хто не для мене. Ні. З нею все почати і лише з нею все закінчити. Лише їй одній присвятити своє життя. І без Янгола Серця я вже давно все зрозумів – вона моя духовна людина. Кохання, яке створене саме для мене. Я вже давно відчув це. І вже не одне життя я несу це відчуття неможливості жити без неї. Я не хочу. І ще багато життів я б прожив лише для того, щоб знов і знов торкатись її, обіймати, радіти посмішці, тримати за руку і чути її сміх. Вона саме вона найдорожче, що в мене є. Точніше, є лише в пам’яті. Дякувати Богу, що система дала збій і я все пам’ятаю. Я живу цими думками. І в цьому житті я б без них не став тим ким я є. Вони мене мотивували. Маючи вади по здоров’ю, я все одно досяг багато чого в своєму житті. І все заради неї і для неї. Я чітко розумію, що завжди кохав її душею. В цьому житті вона моя. Моє призначення, яке ніхто не відбере. Але в наступному… Вона не хоче більше втілюватись, а без неї мені нічого і не потрібно. Це все втратить сенс. Але, якщо ми більше не втілимось разом я її втрачу назавжди. Як моя душа зможе існувати без неї? Не хочу. Хочу лише з нею. Мені треба якось вмовити її. Але навряд чи вона згодиться. Тим паче на скільки я пам’ятаю умови Контракту, то і в цьому житті я її повинен кривдити, завдати болю, але я цього зовсім не хочу. Я хочу лише бути з нею і насолоджуватись кожним моментом, кожною секундою. Та як це зробити я не знаю. В цьому втіленні на відміну від попередніх у мене є козир у рукаві – я пам’ятаю все, що було і знаю, що має статись.»

Думки Ноа про Тару перервав ранковий рух поруч. На подушці лежала блондинка - ефектна, доглянута, з довгим світлим волоссям, що розсипалося по плечах і подушці. Навіть сонна, вона виглядала так, ніби звикла подобатися чоловікам і прекрасно це знала. Гарне обличчя, струнке тіло, бездоганна шкіра - усе в ній було правильним, привабливим і водночас якимось надто звичним.

Ноа ковзнув по ній поглядом. Учора вона здавалася йому цікавою. Сьогодні - просто дівчиною, з якою він приємно провів ніч. Не більше. Він навіть не намагався згадати, про що вони говорили. Та й навіщо? Вона була красивою, легкою, без зайвих запитань і складних думок. Саме те, що потрібно для одного вечора. Але зараз його думки знову вперто поверталися до Тари.

– Мм, я так добре поспала. Добрий ранок, котику. Як ти?

– Все добре. – Зовсім не хотілось підтримувати жодного діалогу.

Ноа ще раз глянув на неї - коротко, без особливого зацікавлення. Погляд ковзнув по її обличчю й одразу згас, наче він уже все побачив, що хотів. Інтерес давно був втрачений. Він дивився на неї спокійно й трохи байдуже, без тієї цікавості, яка змушує затримувати погляд. Просто красива жінка, просто вчорашній вечір.

– Мм. Так не хочеться вставати. Але вже хочеться їсти. Можливо поснідаємо разом?

– Ні. Давай ти поснідаєш без мене. Мені вже час їхати.

– Але куди ти так рано? Ми могли б ще деякий час побути разом.

Вона потягнулась до нього і ніжно ковзнула по його животу рукою. Погляд Ноа став холодним і жорстким, наче йому було бридко. Можливо і за самого себе. Він різко прибрав її пальці зі своєї шкіри. Це тепло йому геть не потрібно.

– Ні. Мені дійсно пора.

Він встав, вдягнувся і дуже швидко пішов. Відчуття в середині не давали йому спокою ні на мить. Все не те… Просто задоволення для тіла, але душа не на своєму місці.

« Чому кожна жінка, з якою чоловік провів ніч, думає, що він якось претендує на неї і хоче прожити з нею життя? Цікаво, це душа поміщена в аватар жінки прагне вже скоріше віднайти духовного партнера чи саме сутність жінки хоче скоріше бути з кимось. Аби з ким. Але навіщо? Щоб було? А потім що? Декілька років подружнього життя і «не зійшлись характерами». Сліпому ж було видно, що ви зійшлись тілами. Справжнього духовного партнера дуже легко вирахувати, відчути. З ним буде легко у всьому, не буде ніяковості. І з перших слів буде відчуття, що ви вже давно знайомі. Вас буде тягнути один до одного, наче магнітом. І нічого абсолютно нічого не можна бути з цим зробити. Або з ним чи з нею. Або ніяк. Так само було і у нас з Тарою. Відчуття безвихідності без цієї людини. Хоча ми ніколи не були духовними один для одного, але тягнуло невимовною силою. Цікаво, і зараз так буде? Чи? А чому я ніяк її не зустріну. Хоча я впевнений, що та дівчина в кафе і є Тара. Значить процес запущено. І я ніяк не пришвидшу його. Хоча. В минулих життях ми зустрівшись в одному місці потім постійно зіштовхувались саме там. Наче точка відліку чи опори. Я про це ніколи не думав. Треба буде на горі поговорити з Ангелами Долі і Сердець, чи вірна моя теорія. Сходиться на правду, якщо добре проаналізувати. Значить мені просто треба бути інколи в тому кафе. І з часом зірки співпадуть і ми неодмінно там зустрінемось. З часом? Але навіщо гаяти час? Якщо я вже зрозумів схему. Певно саме час попити каву та поснідати. Хоча спочатку краще заїхати до дому та привести себе до ладу, нічка видалась бурхлива.»