Розділ4 Німецький рай

  Поїзд ,  важко і якось невпевнено, підходив до перону  німецького міста Гамбург. На пероні стояли групи людей, в більшості то були жінки,  щось  жваво  обговорювали, ввесь час поглядаючи на  потяг, котрий натужно якось незвично не то засвистів, не то захрипів , мабуть, від втоми і напруження.  Сонце уже піднялося  і його ласкаві теплі  ранкові промені  облизували будинки, вагони, залізничний перон  і людей на ньому.  Спереду стояла шеренга жандармів з автоматами і собаками, які весь час стривожено поглядали на то на потяг, то на своїх господарів, які весь час їх притримували на коротких поводках, не даючи можливості вирватись і накинутись на отих невідомих і чужих для них нещасних людей, що просовували свої руки із заґратованих вікон до сонця. 

   На фасаді залізничної станції десь біля даху висіла вивіска «Es bitte man dem große Reich zu  kommen!“ Раптом несподівано  гучно пролунала музика духового оркестру. Мідні труби  яскраво виблискували на ранішньому сонці,  бадьорі невідомі слова маршу гучно  розлетілись по перону, по вулиці, на якій   стояли  тупорилі великі вантажні автомобілі  довгою колоною один за одним. Бруківка, викладена бутим комнем віддзеркалювала на сонці , навкруги зібрались  цивільні  жителі, які з нетерпінням чекали на своїх перших східних рабів.

     В стороні, справа від центральних дверей вокзалу, стояла група чоловіків і жінок  в довгих шкіряних  плащах , на головах були високі чорні кашкети , а на лівих рукавах  у всіх  були червоні пов’язки з білими  хрестами- свастиками  на них.  По обидва боки центральних дверей аж до самих вікон були вивішені червоні прапори в центрі яких в білому колі теж, як павуки виднілись  оці незвичні для Шури знаки. 

    Так, це була Німеччина – сита і  багата.  Музичні марші піднесено вибивали ритм, а рядом собаки вже аж скаженіли , гарчали і скажено гавкали, намагаючись вирватись із рук їхніх господарів.

    Вагони були закриті і тільки із заґратованих  невеличких вікон було вино стурбовані і і  водночас – зацікавлені обличчя  молодих жінок і юнаків. «Ось яка ота Німеччина...! – крутилось в їх головах , - бач як зустрічають...»

   Потяг зупинився. Іще раз рявкнув гудок і  німецька охорона швиденько зіскочила на платформу і вишикувалась біля дверей вагонів.  Пролунала команда і  важкі засувні двері теплушок з гуркотом відкрилися , сонячні промені засліпили обличчя всіх тих , хто там стояв. Від несподіванки  передні закрили очі руками, але звуки оркестру  створювали атмосферу  святковості і  доброчинності.

     Раптом по команді на півноти оркестр замовк і на якусь мить запанувала мертва тиша:

• Achtung! Aussteigen!  Das ist große Deutschland!

    Спереду всіх стояв високий худорлявий німець в цивільному, а рядом з ним перекладач – маленький щуплий чоловічок,  одягнутий в короткий плащ з такою  ж пов’язкою на лівій руці, як і у тих військових , хто стояв справа.  Він якось  незвично підскочив і коверкаючи слова  прокричав:

•  Вас просят  виходити! Ви є в великій Німеччині!

    Як потік висипали бранці  на перон – їх обличчя  іще не розуміли,  хто вони – гості, чи... щось інше, але неприємні відчуття разом із цією бравурною музикою все перемішало в їх головах так, що деякі із них навіть повірили, що приїхали вони  не даремно, що їм тут раді, але...

   Наперед вискочив отой миршавий перекладач і  писклявим  голосом    щосили закричав:

•  Чоловіки -  направо, жінки  - наліво!

   Шурочка, як малесенька пташечка з невеличким клуночком на плечах,  з обережністю посунула, як і всі інші жінки, - наліво, в сторону – туди , стояли оті химери в чорних шкіряних плащах. В її очах був острах невідомості, відчуття самотності і приниження.

•  Du... ya, ya... – показуючи на перелякану Шурочку, вирячився на неї низенький бюргер в чорному галіфе і коричневій сорочці з пов’язкою на руці. – Komm  zu mir, die Mädchen! Wie heißt du?

   Від несподіванки Шурочка навіть не зрозуміла, що звертаються саме до неї. Але якимсь іншим відчуттям відчула  отой скляний погляд  , а по витягнутій руці остаточно до неї дійшло , що саме її кличуть..

• Sagst du seinen Namen, meinen Liebe – посміхаючись до дівчини, знову повторив німець - Komm... Komm...

    Шурочка , а це саме вона була, не зрозуміла ні слова, зупинилась і розгублено дибилась на німця, що до неї звертався. Той , збагнувши що вона його  не розуміє, звернувся до перекладача:

• Übersetzen Sie bitte!
• Пан, питає  - як тебе зовуть.. – швиденько переклав вимогу німця перекладач , і добавив – підійди до нього ближче.

    Очі дівчини зашарілись, що вкрилися рум’янцем , але вона сміливо, без страху, підійшла і якось невимушено, але з повагою тихенько сказала:

• Шура..
• Nich verschtehe... Noch mahl, wer ist du? – і добавив, -  Wovon ist du, meinen Lieben?
• Віповідай – звідки ти і яке твоє нормальне ім’я? – а потім уточнив, - Шура  це є  Саша?
• Jha ... Jha....Sascha... Sascha, – повторював він, - Du bist Sascha... Sein Name ist Alecksandra! Sher gut – das ist schönste Name!