Ось вже наступний день у школі.На цей раз без зустрічі з Андрієм по дорозі.
Вже у школі на великій перерві Яна сказала Кораліні:
-Ти ж хотіла з ним поговорити?Чому не ідеш?
-Мені страшно та стидно
-Та ну ми ж живемо один раз,думаю у вас взаємна симпатія.
-Ну може ти і права...
Після цього діалогу Кароліна спустилась в буфет на перший поверх вже без Яни.Там як і очікувалося був Андрій.Вона навіть не встигла отямитися а він сам підійшов до неї та сказав:
-Привіт,що знову хочеш такого як було недавно????
-НІ,я пришла спитатись чи я реально тобі подобаюся чи ти просто знущаєшся з мене?
-Зараз не можу сказати мені важко
-СКАЖИ І ВСЕ Я ЗАРАЗ РОЗВЕРНУСЬ І ПІДУ.
-Ну добре але зразу кажу не ображайся.Ти...
І з цими словами він втік зі всіх ніг від Кароліни.Вона встигла тільки прокричати до нього услід.І побігла до Яни з поганим новинами.Після того як Кароліна все розказала Яні вони вже мали іти додому бо уроки закінчились.
Ось Кароліна знову у своїй кімнаті плаче у ночі та слухає музику бо таких проблем вона ще не знала.Сльози стікали та капали їй на футболку і на шию.Ніс почав закладатись.Вона роздумувала до чого могла бути така реакція у нього.Від цього питання у своїй голові вона почала ще більше плакати.Та у кімнату зашла її мама та почала кричати чому вона ще не спить і що за концерт вона тут зробила.І забрала в неї телефон бо думала що це все від нього.Чеоез це Кароліна не могла написати Яні та розказати все.І в надії що телефон віддадуть вона лягла спати.Їй снилось що її всі люблять та не знущаються і Андрій її любить від всього серця та не тролить її.Цей сон явно був відображенням її мрій.
#9149 в Любовні романи
#381 в Любовна фантастика
#292 в Історичний любовний роман
Відредаговано: 28.07.2022