3. Аір

   З добрим поживеш - добро переймеш, а з лихим зійдешся – того й наберешся

Заспокоїтися вийшло коли дівчина привела своє волосся біля дзеркала у ванній кімнаті. Почувся стукіт у вхідні двері кімнати потім жіночий голос.

- Пані, я принесла ваш одяг, він буде на ліжку .

Дівчина ввійшла в кімнату де була покоївка.

- Зачекай, скажи скільки я тут була ?

Покоївка була вже не молода декілька зморшок виднілося на її лиці, сіре плаття до литки, рукава розширені по лікоть, світле волосся було заплетене в косу.

- Ви були тут з вчорашнього обіду, чи буду я вам ще потрібна ?

- Ні, дякую.

Дівчина заплела волосся в кінський хвіст та підійшла до речей залишені покоївкою. Це був великий білий світер-туніка та шорти. Після переодягнення вона вийшла в  коридор він був у світлих тонах та переходячи то в сірий то в чорний . з другого поверху можна було оглянути і частинку першого то була вітальна та їдальня де сиділи ті двоє . Спустившись униз на перший до їдальні перше що було це їдкий язик Куро.

- О! Наша пташечка вичесала своє пір’ячко та йде сюди.

Він поманив її пальцем неначе запрошує. «Як мені хочеться йому напакостити аж руки чешуться!» Подумала Стелла потім сіла за стіл до цих двох.

- І вам привіт, давайте перейдемо до справи.

Хлопець ще усміхнувся та сказав.

- Ну давай, якщо тобі так не терпиться стати нареченою когось із нас.

Дівчина, яка сідала на стілець впала її очі були розміром з блюдця. «Що він тількино сказав ?»

- З якого це дива ?

А хлопець продовжував наче розмовляв з дитиною, яка не хоче їсти вівсяну кашу.

-   Ну як це традиція така, коли хлопець спаса дівчину з біди він має право на одне бажання .

Дівчина стисла зуби «Так така традиція існувала ще за стародавніх часів, але ж її не так дотримуються ніж колись. В більшості випадків бажання стосується чогось матеріального: гроші, землі, дорогоцінності, або влади, підтримки та заручин між сім’ями але це в крайньому випадку, якщо там біда надходить від життя людини яка потрапила в біду »

- Чи можете загадати інше бажання ?

- Ні

Відповіли одночасно тоді заговорив Куро вже серйозним виразом обличчя.

- Ми не будемо змінювати бажання. Час необмежений тільки вибрати потрібно одного з нас я не буду наполягати хто це буде.

- А якщо я нікого з вас не виберу ?

- Тоді ми будемо чекати відповіді скільки часу не пройшло б.

- А якщо я стану нареченою когось іншого ніж ви

- Цього не буде .

- А якщо я вже з кимось заручена ?

- І з ким же ?

Очі Куро блиснули та швидко погасли неначе привиділось. «Він оні! В них є обряди з усіма кому не є і люди і перевертні вони не будуть дивитися хто я, потрібно бути дуже обережною в цьому будинку в мене нема ніякої підтримки» .

- А нащо тобі знати хто ? Я знаю мій наречений скоро буде знати де я тому давайте розійдемося мирним шляхом ?

Куро злився ще більше вігн хотів щось сказати але його перебив Квартіус, який нічого не промовляв за весь час зустрічі. Він встав зі столу поклавши руку на плече Куро та промовив.

- Якщо в тебе вже є наречений то приведи його сюди. Якщо не представиш нас через чотири дні тоді бажання буде теж саме . якщо тобі потрібно подзвонити чи пройтися по місті сказиш нам щоб не було ніяких конфузів. А тепер гарного сніданку.

Він знов сів на місце та розпочав трапезу . Сніданок був у повній тиші дівчина встала зі столу з перших та мовчки пішла до дверей .

- Двері відкриті, але якщо ти хочеш піти пройтися до парку чи ще там кудись ключ у мене.

Вназдогінку сказав він та встав зі стола і попрямував на другий поверх.

А Квартіус доївши пішов за перевертнем .

Дворик був прикрашений всілякими кущами, квітами навіть справжнім озерцем повним риби. «Гарно, але мені зараз не до краєвидів » Дівчина сіла на землю та думати про те як вона сюди потрапила через туман і хто такий Аір.

- Я не заважатиму ?

Зеленоволосий тримав зі собою книгу .

- Ні

Відповіла вона тай далі думала як же піти у парк він точно там буде .

- Слухай, а пішли в парк ?

Квартіус не був проти тому швидко відповів та вони тихо вийшли на вулицю, але між ними була умова вона не втікає, він їй не заважає гуляти.

- Стелло ! Де ти була я кликав тебе і шукав в тумані але не знаходив .

Якийсь хлопець звернувся до неї з таким хвилюванням. Щось знайоме, але ніяк не могла пригадати наче туман був у голові. « Хто він ? чого я почуваюся винною перед ним? » дівчина взялася за голову в неї дуже заболіла голова вона ледве не впала на землю але її підхватили допоки вона не прийшла в себе. Біля неї опинилися знову ті двоє Куро та Квартіус вони сиділи біля її постелі . «Аіре мій коханий де ти ? Як ти ? »

- Ти як ?

Запитав Куро він дивився на дівчину співчутливим поглядом, маска в’їдливої усмішки десь залишилися там за дверима, а тут сидів він справжній. «і як мені сказати, що у мене є пара ? Що він чекає на мене там. Вони також гарні колись у майбутньому вони знайдуть скою другу половинку. Туман він якимось чином пов’язаний з втратою пам’яті. Чого я забула тільки свою кохану людину ! Мені потрібно додому, а потім в парк там будуть хоть якісь зачіпки»

- Ні, мені потрібно в парк.

Прохрипіла охрипшим голосом дівчина.

- Нікуди ти не підеш, відпочивай, а потім поговоримо.

Куро був як стіна, яку не похитнути. Він вийшов за двері . Стелла впала на перину потім перекотом на інший край ліжка хоч в неї ще боліла голова але пакості робити вона вміє. Першим ділом вона перепортила всі документи Куро запустивши в його кабінет гризунів, тоді в домі за ніч поламалися всі крани та механічне приладдя до якого рука дівчини дісталася. Вона знала що завтра її будуть лаяти, але всерівно зробила так як їй хотілося .

- Ну і як ви виправдуєте цей поступок ?