2. Знайомство

  Баби каються, дівка заміж збирається

Дівчина була без свідомості, вона лежала на білосніжних простирадлах, вкрита блідо-блакитним пледом, голова була обережно покладена на перини. Рівне дихання не видавало знаків, що її щось турбує. Біля її ліжка на долівці лежали двоє істот чоловічої статі вони були одаль одне від одного, але близько до ліжка де лежала Стелла. Один з них був як скульптура сіро-білий камінь який був холодний. Хтось би подумав що це скульптура відомого давньоримського митця, якби не побачив що від дихає, відкриває свої світло-зелені очі які були так похожі з коштовним каменем смарагдом. Його волосся було таким самим зеленим і відблискували на світні, коли сонячні промені попадали на волосся то світло відбивалося та світило зеленім відтінком по всій кімнаті. Він піднявся та почав будити іншого.

- Мгг

Інший не хотів покидати свій сон та опирався, але впертість зеленоволосого домоглася свого. Хлопець відкрив одне око. Коньюнктива (білок) був жовтим, зелена райдужка  та ромбовидний зрачок, який як у чорного кота з круглого ставав видовженим то навпаки, поки чорноволосий не кліпнув ще раз відкриваючи і друге. Чорне волосся було довгим, товстим, і зовсім не відблискував наче промені були поглинуті чимось незрозумілим. Його шкіра також була чорна і в деякий раз нічим не відрізнялася від волосся. Істота піднялася потираючи голову та волосся, Яке будо трохи скуйовджене.

- Що сталося такого, що варто було мене будити ?

Запитав він охриплим голосом, тому дівчина від цього не прокинулася.

- Вона скоро проснеться

- І як ти так швидко визначаєш що буде далі… Якби в тебе були такі здібності біля того туману

- Ти …

Зеленоволосий осікся коли дівчина почала просинатися після довгого сну. Її волосся валялися по перині, вона швидко прокинулася і сіла на ліжку. Вона була дезорієнтована в очах був переляк, губи стиснулися до такого стану що побілішали, вона спершу подивилася у вікно там був ранній ранок, сонце тільки вставало і промені світла попадали у вікно. Потім голова повернулася у другий бік де були двоє хлопців.

- Ти подивися наша рання пташка нарешті прокинулася   

Відповів чорноволосий, дівчина від такої заяви вдихнула, видихнула та трохи прийшла в себе запитавши.

- Де я ? Хто ви ? І що я тут роблю ?

- Спокійно, спокійно зараз прийди в себе та спускайся на перший поверх в їдальню, а потім поговоримо. До речі мене звати Куро, а його Квартіус.

Чорноволосий ткнув пальцем у зеленоволосого, а потім сказав .

- А тебе як звати, пташко ?

Дівчина злилася з кожним словом пов’язано з пташкою, але нічого не могла йому пред’явити .

- Мене звати Стелла і більше не називайте мене пташкою.

Зеленоволосий кивнув, а Куро й бровою не повів він пішов до дверей з Квартіусом до виходу, пропустив його та сказав виходячи,

- Можливо в наступному житті пташко

Та засміявся закриваючи за собою двері, як заслінкою від уже летючої перини. Двері закрилися, перина впала, а дівчина сиділа та думала .

«Де я ? І хто такий Аір ? Коли була в тумані, я його кликала, але чому не можу згадати хто він був для мене».