Глава 20. Спроба друга.

Майкл і всі інші вже чекали мене,коли я тільки-но почала одягатися.Через 10 хвилин я вже стояла під дверима чорного і знову відчувала те що відчувала вчора. Я не уявляла те що я повинна йому сказати.Я подзвонила в двері,сподіваючись на те що він не відчинить.Але за секунду я почула хрипий голос:

-Хто там?

-Я прийшла..мені..

Я не знала що йому відповісти,як раптом двері відчинилися.Я побачила дядька Толю в жахливому виді.Він стояв,мов мертвий.На його обличчі не було ні радості,ні надії.Він стояв так наче от-от готовий повіситися або втопитися у найближчому озері,але було те що не давало йому це зробити.У нього була мета.І тут я згадала те як саме він,саме той на кого я не могла подумати хотів мене втопити,той що тримав мене в підвалі,а потім мою найкращу подругу.Його грубий голос,який здався мені знайомим у підвалі промовив:

-Отже,саме прийшла ну проходь.

Я зайшла в не дуже чисте помешкання.Навколо було не прибрано,валялися пляшки з під пива,лежала коробка з під піци.Дядько Толя запропонував сісти на диван.Я присіла.

-З якою метою ти прийшла до мене?-поцікавився він.

-Мені одні люди сказали що ви раніше замки ремонтували.-трошки збрехала я.

-Які люди сказали?І не ремонтував я ніяких замків,лише тільки для своїх.

-Ну,я ж не чужа.Допоможіть будь ласка.

-Пх,ну давай чим тобі допомогти.

Я насторожилася і почала шукати фото замка який був тим що тримало нас в цій грі.Я обережно піднесла телефон до очей дядька Толі.І на моє здивування він дуже спокійно відреагував на побачене.Наче він і не давав того замка.Я спитала:

-Ну у вас є ключ до нього?

-Так,саме до цього є.-він підвівся а потім щось згадав і враз його вираз обличчя спохмурів.-Покажи фото ще раз.-трошки голосніше промовив він.я показала фото.-Ні!-закричав він.

Він притулив два пальці до голови,неначе читав думки.

-Ніі!-знову закричав він.-Не може бути.Немає у мене чортового замка і ключа немає.Йди геть.Малі погані.

Дядько Толік смикнув мене за руку і враз я опинилася за дверями його брудного помешкання.Наші підбігли до мене.

-Ну що?-спитала Меліса.

-Нічого,не дав він мені ключа.Лише вигнав і..він здогадався.Він тепер знає що ми викопали замок.

-Ти дізналася де лежить ключ?-спитав Майкл.

-Ні,але він точно в хаті і мені здається що десь в шафі.Він пішов до неї одразу ж після мого прохання.

-Треба до нього ще раз навідатися.-сказав Майкл.

-Звичайно,але сьогодні він нас не пустить.-заявила я.

-Так,тому нам немає чого робити.Пішли по хатах.Завтра зустрінемося тут в цей же час.