Глава 18. Остання річ.

Сьогодні був дуже важливий день для нас всіх.Пошук останньої, наймогутнішої речі,за всі наші пошуки.Ми мали знайти замок.І нарешті покінчити з маленькими випробуваннями і труднощами ціх пошуків.Як ми могли вже знати замок закопував Тимур.Ми могли би підозрювати де саме він закопував цю річ і довго та нудно,гадати над цим,але в нас нажаль є інші важливі справи.Тому де знаходиться річ нам скаже Тимур.Ми з самого початку знали що ця річ,замок,належить Тимуру,але дійшли ми до неї найостанішою тому що вона є центром і має найсильнішу енергетику.Нарешті Тимур дійшов до нас і повідомив нам не втішну новину:

-По-перше він стежив за мною.По-друге мені прийшов лист.Сьогодні в ранці.По-третє нам треба швидше шукати замок.По-четверте... народ, я боюся.

Із всього сказаного Майкла зацікавив лист.

-Що було в листі?-спитав хлопець.

-Читай.-Тимур вручив йому лист.

-"Я знаю що ви намагаєтеся зробити.Я завжди буду по переду вас.Вам ні за що не врятувати свою шкуру.Я нарешті помщюся вам.Навіть якщо у вас все вийде ви не зможете знайти ключ.Як і мене.Ви надто слабкі.Ви хочете змінити правила?Окей,без проблем.Тоді я теж їх зміню,тепер ви не зможете знати кого я буду підстерігати цієї ночі.А на черзі підходить:Весела й гламурна.Ця історія схожа на гарний вальс, у якому один сьогодні помре. Я йду за тобою і за всіма вами,як ваша сірющя тінь.Кожне дівчисько мріє бути на її місці,але не в цьому випадку. Кожен хоче бути її принцом, але поцілунок не врятує її від смерті.".      Чорний.-дочитав Майкл.

-Я йду за тобою. Тобто він вб'є мене через цей нещасний замок.-галасував Тимур.

-Hi-поспішив виправити його Майкл.

-Що ні?Чого ні?

-"... Кожне дівчисько мріє бути на її місці, але не в цьому випадку. Кожен хоче бути її принцем,але поцілунок не врятує її від смерті"Це про дівчину. повторив Майкл слова написані в листі,а потім подивився на мене.-Весела и гламурна, кожен хоче бути її принцем... Весела й гламурна-повторював Майкл дивлячись на мене. -Моніка. Це Моніка. Кожен хоче бути її принцем,але поцілунок не врятує її від смерті.. але не в цьому випадку, не випадку її смерті.

-Майкл ти збожеволів зі своєю Монікою.-втрутився Гарі-Не всі хочуть бути її принцем.

-Більшіть. Це та дівчина яка найбільше популярна в цьому колі. Він хоче її прибрати.

-Вбити,вбити!!А не прибрати!-метушилася Ася.

-Ну,вбити- байдуже сказав Майкл.

-Хіба ти не переживаеш за неї?Не любиш її?-здивовано запитала Ася.

-Балачки-зупинив її Майкл.-Треба шукати замок.

-Так!І швидше.-додав Тимур.

-Ну так.Чого ми зволікаємо?Де ти його заховав?-спитала Меліса.

-Біля недобудови."Райдужний"-відповів Тимур.

-Стоп..Це там де тебе хотіли вбити.-второпала я.-Щоб ти не сказав де заховав замок...аби не скінчити гру...

-Моніка,все потім.У нас обмежений час,треба поспішати.-наголосила Меліса.

-Я буду першим!Я врятую Моніку!-почав Назар.

-Це не змагання на кращих!Це гра на виживання!-втрутилася Меліса.

-Нескінчене прагнення бути кращим є обов'язком людини.Це вже саме по собі є винагородою.Все інше в руках божих.-сказав Майкл і поспішив на вказане Тимуром місце.Ми рушили за ним.

Вже за двадцять хвилин ми були на місці.Ми знайшли недобудований будинок,де Тимур закопав замок.Це місце було досить близько до мого будинку.Тимур дістав лопату і почав копати.

-Тимур?-звернувся до хлопця Майкл коли ми дістали замок.

-Слухаю.

-Де ти взяв замок?

-Не знаю.

-Можливо ,хтось,тобто твій батько і є "чорним"?Він як раз чудово робить замки.

-Ти серйозно?І по-твоєму мій же батько хотів мене вбити? По-твоєму він бажає мені зла?Смерті?-завівся Тимур.-Іди сюди,погань!Навіть не думай таке про мого батька,виродок!

Тимур дав смачного ляпаса Майклу.Між хлопцями розв'язалася бійка.Гарі з Єдвордом намагалися роз'єднати хлопців,але замість порятунку забіяк отримали обоє в обличчя.Аріана щось там кричала по типу "Зупиніться!".Оце логіка у дівчини.Їх не змогли зупинити два хлопця.А вона тут зараз всіх помирить своїм "Зупиняться".Насмішила.Хлопці вже другий раз намагалися їх роз'єднати,але марно.Тоді Гарі подався до хитрості:

-Якщо ви зараз не припинете,то я,Майкл,поцілую Моніку.-осміхнувся той.

-Що?!-дала знати про себе я.І подивилася на Гарі,а той лише підморгнув.

-Роби що хочеш!-огризнувся Майкл.

-Окей.

Гарі підійшов до мене і притулилася.

-Що ти робиш?-прошепотіла я.-Я не хочу з тобою цілуватися.

-Ми і не будемо.Підіграй.-прошепотів у відповідь Гарі.

Гарі нахилився аби як він сказав зіграти сцену з нібито поцілунком.Але як по моєму він не збирався грати.Але мені пощастило.Чи то на щастя,чи то на горе.Майкл, як звір накинувся на Гарі.Тепер бійка тривала між ними,але вже через мене.

-Я теж хочу щоб через мене хлопці бились.-підморгнула мені Ася.

-Хлопці,досить!-тепер я намагалася зупинити їх смоїм досить.-Майкл!

-Що я?Не треба чіпати тих хто мені не байдужий!

-Що?..-я втратила змогу що не будь сказати окрім цього що.

Мені було складно.Дуже складно повірити що такий бабій як Майкл міг мене покохати.Чи це всього навсього моя дурнувата фантазія.Я згадала про бійку.

-Гарі,ну а ти?-спитала я.

-Він сам дозволив!

-Майкл, це було лише щоб припинити бійку.Гарі не збирався її цілувати.Ну, скажи ж,Гарі.-намагалася допомогти Емілі.

-Хто сказав?-спитав Гарі.-А може я хотів?Чи все солоденьке тільки Майклу дістається?Я теж хочу її!

Після почутого Майкл вдарив Гарі так,що той відлетів.А сам пішов у відомому тільки йому напрямку.

-Майкл,куди ти?-кричала я,а коли зрозуміла що марно побігла за ним.

Ми прийшли з ним до парку біля цієї алеї.До того де Емілі копала гребінець.Хлопець сів на лавку і взявся руками за голову.Я присіла поряд і боялася навіть дихати.Я хотіла йому допомогти,але дуже боялася зробити боляче.Він сидів мовчки,і я відчувала його біль і образу на найліпшого друга.Як він міг?Адже Майкл довіряв Гарі всі свої таємниці.І навіть мене...Я хотіла спитати хоч щось аби ця тиша не давила на мене.Але Майкл випередив мене.