Глава 15. Розбита гра

Дзззз..дззз...дзззз..дззз...Саме так дзвонив мій телефон.

-Ало,я сплю.-пробурмотіла я.

-Моніка,я під твоїм будинком.

-Хто це?-я з переляку встала з ліжка.

-А ти не дивишся перед тим як брати трубку?

Я відклала трубку від вуха і побачила надпис "Моя❤️".

-Ася,ти мене налякала.Я тільки встала.

-Добре.Збирайся і виходь я під твоїм будинком.

-Щось сталось?

-Ні,просто.

Мені прийшлось збиратися раніше,тому я швидко застелила ліжко,перекусила круасаном,почистивши зуби я одягла спортивні штани,рожевий топ і легеньку кофтинку на верх.Вийшла я через 15 хвилин після дзвінка.Це було мего-швидко.Мені здавалося що я зроду так швидко не збиралася.

-Я тут.

-Ого!Пішли тоді.Я очікувала що ти будеш хвилин тридцять збиратися.

-Я теж.А чого ти прийшла?

-Я ж кажу просто.Та й ще мене попросив Май..ее.

-Хто попросив?

-Да то Ма..Ма..Максим.Точно.Максим попросив квіти полити.

-І до чого це?

-Еее.Він..Він цей.Просто поруч живе.

-А чого сам не полив?

-Що це за допит?Пішли.

І всю дорогу ми розмовляли про вчорашню подорож.Прийшли ми через 20 хвилин.На диво всі були в зборі.

-Привіт,Ася.Дякую.-привітався Майкл.

-Нема за що.

-Привіт,Ася.-перекривляла я Майкла,коли ми відійшли.-А мене ніби нема.

-Раніше тебе це не дуже хвилювало.

-А зараз хвилює.

-Закохалася?

-Можливо.

-Да ти що подруга?В Майкла?Я здивована.

-Всім тихо.-оголосив Майкл.-Моніка що ти нам запропонуєш шукати?

-А чого одразу я?Ти тепер по ім'ям кожного допитувати будеш?

-Звісно,мила.

-Що?-обурилася я.

-Нічого,люба.Так що шукати будемо?

-Книгу.

-Чудово.Де саме?

-В дитячому садку.

-Це буде легко.

-Помиляєшся.

-Буде складно забрати у дітей книгу коли знайдемо?- не вдало пожартував Майкл.

-Складно зайти на територію.Там охорона.Камери.

-Засада...Треба спробувати.

В цей раз ми взяли тільки один набір для розкопок,щоб не викликати підозри.Пішли ми в бік могу будинку.І через 15 хвилин були на місці.

-Тааак..Через охорону ми не пройдемо.-розмірковував Майкл.

-Та тут дітей охороняють краще чим банк.-здивовано промовила Емілі оглянувши територію.

-Приватний садок.З всілякими прибамбасами.-відказала я.-А в середині там добре і годують смачно.Найкраще те що якщо в обід ти не хочеш спати тебе ніхто не заставляє.Вони просто закривають двері на замок і залишають дітей на 5 хвилин.А коли приходять всі вже сплять,бо нічого більше робити.Дієвий метод.

-Господи хто так робить?-спитала Матра.

-Наталія Павлівна.

-Ти там була?-дійшло до Марти.

-Так.Там добре,але цей метод мені не подобався.Головне те що всіх батьків про це попереджали.Але там є камери тому за дітьми наглядали.

-Годі базікати,краще думайте як нам пройти.-обурився Майкл.

-Через охорону ми не пройдемо,є ще другий вихід але він теж з охороною.Чорной вихід є..-розмірковувала я.

-Пішли чорним.-запропонував Майкл.

-Погана ідея.Він закритий.Відкрити можна тільки з середини.І приведе він нас до самого садочку,а нам треба вулиця.Паркан.Є паркан де немає камер.-дійшло до мене.

-Пішли.-наказав Майкл і ми дружньо рушили за ним.

Ми почали по черзі перелазити паркан.Майкл переліз перший і обнюхавши територію допомагав іншим.Марта перелізла спритніше всіх неначе усе життя лазила по парканам,а от Аріана з її жіночністю зачепилася за цвях і впала,подряпавши коліна.А коли всі перелізли ми тихо намагалися пройти до місця сховка.Ми були в декількох метрів від місця як ззаду нас покликав охоронець.

-Кх,кх.Діти що ви тут робите?Це приватна територія.Як ви зайшли?-промовив грубий чоловічий голос.

-Ну,як же як.Нас охорона пропустила.-брехав Майкл.

-Допустимо.А що ви тут робите?Двері там,а ви полізли туди куди не слід.-невгамовувався охоронець.

-Заблукали.

-Ага,і все ж таки що ви тут робите?-охоронець почав говорити голосніше що викликало легкий страх.

-Ми мою сестру забрати прийшли.-крикнула я.

Майкл і всі хто стояв з наших обернулися і подивилися на мене.

-Добре,проходьте.

Ми пішли від охоронця.

-Ти що здуріла?-спитав Майкл.-І де ми тепер дитину знайдемо?Вкрадемо?

-Ні.Тут в садку є дитина моєї хрещеної.Діна.

-Пішли за твоєю Діною.

Ми зайшли в садок і  знайшли Діну,спокійно її забрали.Добре що вихователька знає мене.Ми з моєю хрещеною часто забирали Діну разом.Далі ми завели дівчинку її мамі.Тітка Маша,яка і була моєю хрещеною була рада бачити мене і "мого хлопця".Як вона сказала.Справа в тому що ми з Майклом заводили Діну разом.Хрещена подумала що він мій хлопець..Коли ми вийшли Майкл сказав:

-Було б не погано.

-Що саме?

-То я так.Ти я.Ми..

-Ніяких ми!-обурилася я.

Ми з нашою командою пішли в вже знайоме нам місце.В цей раз ми зайшли як нормальні люди через хвіртку.Я сказала що Діна забула іграшку.Поки третій охоронник розмовляв по телефону і не ходив навколо садка ми пішли розкопувати книгу.Навсякий випадок поставили Гарі відволікати охорону.Я почала копати яму.

-Є!-скрикнула я.-Я її бачу!

-Тихіше, тут же охорона.-невдоволено сказала Ариана.

Як же мене бісить ця стерва.Я копала далі вже руками,щоб не пошкодити книгу.І через декілька хвилинок я тримала книгу в руках.Ми швидко закопали яму,тому що Гарі попередив про те що охорона підходить.Ми були саме вчасно.

-Діти,ви забрали іграшку?-спитав охоронець на ім'я Богдан.

-Так.

-Хіба це іграшка?-він подивився на книгу.

-Ми перепутали.Вибачте нам треба поспішати.

-Чому книга в пакеті?

-Так зручно.Ми поспішаємо.-наголошував Майкл.

-Мені треба...-не встиг він договорити як почув писки Гарі.

-Там собака!!Я боюсяя собааак!!!Ааааа!!Рятуйте.-кричав хлопець.