Глава 6. Дія перша.

Я вийшла на вулицю,тут так тихо...Та за лічені секунди,я відчула удар в голову.Прокинулася я в якомусь підвалі.Тут було прохолодно,темно та грязно.Я почула кроки...Один, другий, третій...Тиша...

-Ало,так можна мені замовити на цей адрес,мотузку,скотч,ніж,рукавички і ще мені треба...треба машина на декілька днів..Просто зняти.Скільки з мене?Так,звісно.Навіщо мені це все?Я буду...Я вам гроші плачу.Через 2 години буде?Так мені підходить.

Я знову почула кроки.Закрила очі.Чоловік перевіряв чи я жива.Він знову відійшов.Я відкрила очі,спробувала поворохнутися,але все тіло сильно боліло.Телефон!Згадала я.Але ні злодій був не дурним телефона не було при мені.

-Ахаха,я вб'ю їх всіх.Всіх до одного.

Я почула сильний стукіт і я вся почала труситися.Це був топор.А якщо він відрубить мені голову?Господи я боюся.Настав тихий вечір.Чорний кудись пішов.Я намагалася втекти,але у мене не виходило.Я була прив'язана до якоїсь балки і мої ноги також були зв'язані сильною мотузкою...

Від лиця матері.

-Сергію,подзвони Моніці.Мені пишеться що абонент не в зоні доступу.

-Хвилиночку,люба.Також тихо.

-Сергію може щось трапилось?Вже дев'ята!

-Інна вона сама казала що буде пізно,а телефон може розрядився.

-Я наберу Асі.

"Ало,Ася.Моніка у тебе?

-Ні,а що її вдома нема?

-Як це?Як не у тебе?А де?Де вона може бути?У неї є хлопець?

-Не знаю,хлопця нема.А ви їй телефонували?

-Так,абонент поза зоною досяжності...якщо щось згадаєш дзвони.

-Звісно."

Від лиця Асі.

-Щось сталося?-спитав Назар.

-Моніка..Вона зникла...

-Як??-Майкл підбіг до мене і сів поруч.

-Мені зателефонувала тьотя Інна і сказала що її з дев'яти нема дома.Вона йшла до нас і...-Я сильно сильно плакала,а Майкл сидів і обіймав мене.

-Все ж таки,лист мав рацію...-сказала Марта.

-"Я вб'ю ту кого кохає більшість хлопців з вас.Ту яка закінчила гру два роки тому"-повторив Гарі,те що було написано на листі,який ми отримали вчора в вечері.-Він їй написав що вб'є?

-Навряд.Вона б сказала.Не йшла б на вулицю..-сказав Майкл.

-Він вб'є її?-я плакала і кричала на весь ліс.-Нііі.Я не зможу.Вона моя рідна.-я не могла зупинитися у мене почалася істерика.-Він не може,не може.А якщо він вб'є її?

-Тихо, тихо.Не плач-заспокоював мене Майкл.

-Ти її любиш?Ти розумієш?Розумієш як мені боляче?

-Ні,бо не кохаю її.Подруга не більше.

-Я не можуууу так нііі.-плакала я.

Майкл приніс мені заспокійливе і води.Я потрохи заспокоювалася.

-Як нам її шукати?

-Ніяк,Ася ніяк.Ми навіть не знаємо де вона.Всі пошуки марні.Будем чекати знаки.А зараз додому.Всі по будинкам.

-Я так не можу.Так просто піти.

-Ну ми ж не будемо спати в лісі.-сказав Майкл.