Глава 5. Гребінець.

Я вийшла з дому не підозрюючи ніякої хелепи.Але не там то було.Сьогодні я знову не встигла нормально поїсти,тому йшла по дорозі і їла бутерброд,який поклала мама.Але це ще не вся халепа сьогодення.Вже доходячи до алеї з берізками.Я відчула страх який мені був знайомий вже багато разів.Переслідування.За мною знову хтось стежив.І я була впевнена це чорний.Я боюсь що він мене вб'є.Хотіла зателефонувати Майклу,але мені було соромно за вчерашній день.Я набрала Алю:

"Аля,він йде за мною що робити?Куди бігти?-я 

Я не знаю, сонечко.Не знаю.Майкл знає але він в ліс пішов.Господи що робити? Майкл! Майкл іди сюди!Що?-чулося по той кінець.Він йде за нею.-Хто йде господи?За ким?Дай трубку.Ало.

ВІН йде ЗА МНОЮ.Я в алеї з берізками.

Господи,треба було дома сидіти."

Він кинув слухавку?Як посмів?Ну йти на галявину точно не можна.Бігти?Але куди?Я обернулася але чорного вже не було.Дурепа.Дурепа-картала я себе.Оце зір на сто відсотків.Дурепа...Я дійшла до цього місця геть засмученою.

-Всім привіт.-промовила я крізь зуби.

-Моніка!?-схлипнула Ася.

-Все добре.Не переживай!

-Ти в порядку?-до мене підійшов Назар і поклав руку на плече.

-Не чіпай її.-озвірів Майкл.

-А тобі що з того?Він мене навіть не врятував! Ідіот!А якщо б він мене вбив?Нічого не буде!Треба сидіти дома!-перекривлювала я слова Майкла.

-Та іди ти к чорту!Задовбала!-Майкл розвернувся і пішов в ліс.

Меліса взяла ситуацію у свої руки,так як була другою стороною в правлінні.

-Я не знаю що ми будемо шукати є якісь пропозиції хоча б де шукати?-спитала Меліса.

-У мене є.-сказала Емілі.

-А точніше?

-Точніше це моя річ.Я її закопала.В парку.Це гребінець фіолетовий.Сховала я його..

-Краще покажи, ходімо.

Ми зібрали речі які нам потрібні були для того аби знайти і розкопати річ яка була захована. І пішли в парк.Наш парк був дуже гарний.Там був великий гарний фонтан,майданчики для спорту та дитячі.Ставок і багато качак.Ми всі були зхожі на якихось двірників,але в стильному одязі та дуже молодих двірників.Нарешті Емілі привела нас до лавочки біля якої стояла висока тополя.

-Тут я закопала.-сказала вона і засмучено відішла.

-Хдопці копайте.-наказала Меліса.

Я побачила як на очах у Емілі підступають сльози.Я підійшла до дівчини:

-Емілі щось сталося?

-Ні,все добре.-вона протерла очі долонею.

-Розкажи,я нікому, чесно.Ми образили тебе?

-Ні.Просто раніше ми тут завжди з моїм батьком сиділи.Улюблене місце чи щось таке.А зараз...зараз..

-Хочеш можеш не казати.

-Зараз вони з мамою розійшлися.Мені було 10.А в 13 я дуже образилася на тата,коли побачила його з іншою жінкою.Тому закопала саме цю річ.

-Прикра історія.

Коли хлопці дістали річ ми дійсно побачили фіолетовий гребінець на якому було написано "Донечці від тата".Мені було шкода Емілі.Ми пішли до галявини Майкла ще не було.Гарі сказав нам що телефонував Майклу і він не прийде.Тому провести обряд у нас не вийшло ми залишили це на завтра.О 17:58 я вже була вдома.В мою кімнату зайшла мама:

-Донечка,в тебе з'явився тайний поклонник?

-Ні,а що?

-Тобі знову лист,в такому ж оформленні.

-Дякую.

Я вихватила лист з маминих рук.Вже наперед знаючи від кого він.Отже він знову прийде подумала я.Я відкрила лист тринадцять, тринадцять, тринадцять ще одне тринадцять о лист. Я відкрила лист де було написано:

"Я заберу найблищого.Ви всі помрете.А я вам допоможу.Я помщуся вам,погані."

                                                  "Невідомий".