Глава 3. Натяк.

-Сорок

-Днів

-Короля

-Ми

-Повертаємо 

-Тебе

-Аби

-Змінити

-Правила

-Гри 

-Ми

-Будемо

-Вільними

-Обряд закінчено.Все тепер ми офіційно в грі.-сказав Майкл втомлено.-Пішли шукати яму.

Я підійшла до втомленого хлопця.

-Майкл,може завтра?Ти втомився.Треба відпочити,а завтра нові сили і підемо.

-Ні!Сьогодні!

-Майкл, будь ласка!Ми теж втомилися.-вмовляла я впертого хлопця.

-Завтра друга яма,сьогодні перша.

-Бро,куди ми підемо?Вже майже восьма.Скоро буде вже зовсім темно.А батьки?Що ми їм скажемо?-допомагав мені Гарі.

-Плюс завтра починаються канікули.-додала Ася.

-І у нас немає ліхтарика навіть лопати!-сказала вже я.

-Добре,добре.Але з тебе,Моніка,бажання.-підморгнув Майкл.

-А я то з якого дива?-розгубилася я.

-Оооо.Я за.-підморгнув Майклу Гарі.

-Ви знущаєтесь?

-На повному серйозі.-сказав Майкл.-Або бажання від мене,або пішли шукати яму.

-Добре.

-Яма?-спитав Майкл.

-Бажання.

-Слухняна дівчинка.-сказав Майкл.

-Бажай.-підішла я до хлопця.

-Поцілуй мене.-посміхнувся на всі тридцять два Майкл.

-Що???-я почервоніла і виглядала як помідор.

-А ти часу не втрачаєш.-сказав Гарі.

-Я не хочууу.

-Треба.-сказав Майкл.

Він притягнув мене до себе і поклав руку на талію.Моє сердце почало вискакувати із грудей.Я дуже сильно хвилювалася.Я була дуже напруженою.Було таке уявлення що я десь в Африці.Господи.Мені страшно.Він нахилився і за декілька секунд його губи торкалися моїх.З того моменту я не розуміла що зі мною коїться.Я була мов в хмарах.Напруженість почала поступово зникати.Його губи були такі легкі.Такі рідні.Тільки но я відчула легкість,як він відсторонився.

-Твій блиск для губ нестерпно солодкий.Не люблю полуницю.-почав хлопець,а я стояла як вкопана.-Мені сподобалось.Треба буде повторити.

Майкл розсміявся і пішов додому разом з Гарі.

-Як тобі?Сподобалось?-спитала Матра.

-Їй треба відійти.-сказала Ася.-Але я думаю сподобалось,Майкл добре цілується.

-Перевіряла?

-Ні,але знаю.Сестра перевіряла.

-Вас почикати?-спитав хтось з хлопців.

-Ні,йдіть додому.

Коли всі нарешті пішли я повернулася на планету.

-Це було фантастично.

-Фантастична моя пішли додому.

Всю дорогу додому а це 20 хвилин Ася слухала мене.

-Він так ніжно.Так добре.

-Угу,ми бачили.

-Точно?!Ні!!Ви ж бачили!Ганьба!

-Не парся.Все добре.З ким не буває.

Ми попрощалися з Асею бо вона живе на проти мене,а пішла на свій 8 поверх.

-Тато я дома.

-Чого так пізно?

-Майже дев'ята!

-У нас канікули я тепер завжди так буду приходити.

З кімнати вийшла мама.

-Чого така щаслива?З хлопцем гуляла.

Як вона дізналася?Я почервоніла і побігла в свою кімнату.Спустилася вниз по дверях і слухала розмову батьків.

-Де вона щаслива?Як завжди начебто.

-Ні.Не як завжди.

Навіть з закритими дверями я відчувала ніжну мамину посмішку.

-Ти чоловік.Не зрозумієш.

-Краще клич її їсти.