Глава 1. Неочікувана зустріч.

Я як завжди йшла додому звичайною мною дорогою з англійської мови.Слухала музику і крокувала з гарним настроєм.Коли я підходила до магазину квітів відчула як за мною хтось йде.Майже наступаючи на ноги.Принаймі мені так здавалося.Але ні не здавалося.За лічині хвилини цей хтось ззаду схопив мене за талію.А я не довго думала вдарила його ліктем.Правда не знаю куди.Я відійшла на безпечну відстань від нападника і.. і..яке було моє здивування коли я побачила Майкла?

-Це ж я!-простогнав він.

-Майкл?Якого біса?

-Нам треба поговорити.

-Про що?І чого так раптово?Ми не бачилися 2 роки!Як ти мене знайшов?

-Є добрі люди.

-Це Ася?

-Можливо.

-І давно ти за мною ходиш?

-З п'яти.

-Зараз вісім!Ти божевільний!Про що ти хотів поговорити?

-Сорок днів короля..-сказав він майже пошепки.

-Що?!-мене окинув холодний піт.

-Нам треба знову зібратися.Почати с початку.Воно повернулося.

-Я більш не граю в цю гру!-я розвернулася і поспішила додому.

-Але воно вб'є нас!-кричав він,а я чула як починається дощ.

Я дійшла до квартири вся мокра.На весні такий дощ?Це було дивно.До того ж сьогодні не обіцяли зливу.Я дійшла до своєї кімнати і сіла на підвіконня.Батьків вдома ще не було.Це було мені на руку,не хотіла казати чого запізнилася.Дощ і не думав зупинятися.Я прокручувала в голові слова Майкла."Воно повернулося.Нам треба зібратися.Воно вб'є нас.Можливо"Як це можливо?Тобто Ася сказала йому все про мене.Стоп.Вона з ним?Думки не покидали мене аж до повернення батьків.

-Моніка,ми в дома.-сказала мама.

-Привіт.

Я лягла спати пізніше чим планувала.Мені снився сон де я йшла темним коридором,а на стінах було намальовано число 13.