Привіт, Тату!
Післяслово
Іноді правда буває настільки неймовірною, що починаєш боятися — чи повірять їй.
Третя неділя літа… Дуже незвичні відчуття. Вчора я не написав жодного слова. Вперше дозволив собі вихідний. Весь день мені бракувало моєї книги.
Очі. Вони давно просили відпочинку.
«Привіт, тату!»
Знадобилося п’ять місяців і п’ять днів, щоб залишити останній друкований знак у тому, що починалося в знеструмленому київському січні.
Я переживав лише про одне — встигнути про все сказати. Це чудово допомагало.
Позаду вигорілий у місці клавіатури екран телефону і понад 120 тисяч слів. У «найгірший» свій день я залишав не менше 3000 літер, у найкращий — понад 13000.
Я заново прожив частину свого життя. Якісь розділи не хотілося закінчувати, щоб ненадовго там затриматися. Деякі, навпаки, вимагали сил їх пройти.
Щось викликало усмішку і змушувало заплющити очі, щоб не заважати моменту. Десь писати заважали сльози…
Мій читачу, ми не прощаємося. Ти завжди знайдеш мене за бажання… Я ж тебе знайшов.
Тату, якого я ніколи не бачив, сподіваюся, ти не будеш проти, якщо для цієї книги я візьму твоє прізвище.
Міжнародний День батька.
21 червня 2026 року, 10:59.
#685 в Сучасна проза
#483 в Різне
Відредаговано: 21.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
