Прайде

Тато, напевно, став Мамою. Тепер він варив нам кашу і кольорову вермішель. Одягав нас на вулицю і чистив із нами зубки. Приносив додому їжу і прибирав іграшки з підлоги теж Тато.
Мама була довго вихідна. Так називається, коли втомився і все не робиш.
Тато вмів робити навіть свято. Коли всі спали, я бачила, як він зробив кольорову коробку. І шипів на кульки, від чого вони ставали великими. Було красиво.
І трошки тривожно. Сьогодні в Аліси був День народження. Мама дала їй свинку. Вона теж її десь знайшла. Такі були в нас у магазині. Люди завжди краще їх забирали додому, бо вони їх знали.
Я зрозуміла: вони були в Телеку. Всі туди хочуть потрапити. Найбільше я переживала, коли Аліса з Татом і свинкою пішли і мене не взяли. Мені довелось чекати їх аж до темряви.
Коли вони повернулись, Аліса одразу знайшла мене. А зі свинкою трохи погрались Даня з Татом. Напевно, щоб вона не ображалась. Потім і їм вона набридла. Нічого, ми з нею ще потоваришуємо. Тепер ми одна сім’я.
Мама знову несподівано забрала нас у кімнату. Ще зовсім не хотілось спати. Іноді вона нас навіть за це сварила. Як можна спати, якщо не хочеш? Тато з Данею там ще дивляться в Телек.
Аліса обійняла мене і дихала мені в шию. У кімнаті щось було. Може, це погані слова? Так, вони. Я розглядала їх під стелею, поки ми не заснули.
Мене розбудив промінчик світла. Він пробрався крізь смужку в занавісках. Мама з Алісою ще спали. Мама, напевно, дуже любить ніч. Вона навіть удень не вмикала вікна. У кімнаті, куди ми з Алісою ходили спати, завжди було темно.
А ще Мама тепер не брала нас із собою на вулицю. Зовсім-зовсім. Вона ходила гуляти сама. Невже їй самій там весело? Вона, напевно, навіть не знає, що там є гойдалки. Треба якось взяти її з нами.
На мене лягла рука Аліси. Ура! Вона прокинулась. Новий день.
Ми ще трошки полежали. Так завжди треба робити, поки сни не підуть під подушку. Головне — не сильно закривати очі, а то вони можуть прийти назад.
Мама ще спала, і ми з Алісою вирішили від неї втекти. Це було весело. Як справжні бандити. Ми тихенько виповзли з-під ковдри, надягли капці і вийшли з кімнати.
Даня спав, а Тато готував якусь їжу. У кімнаті був запах чогось смачного. Ми прийшли на кухню. Тато дуже зрадів і взяв нас на руки.
— Тат, чим пахне? — запитала Аліса.
— Я нам зараз посмажу млинці. Будемо їсти з варенням, так?
— Так, — погодилась Аліса і сказала: — Тат, ти пахнеш каструлями.
Тато засміявся.
І справді, від Тата пахло їжею.
Млинці — це як піца. На цей кружечок можна накладати багато різного.
Коли прокинувся Даня, Тато налив усім нам чай. У Тата був свій чай. Він був гіркий і дуже темний — називався кава. Мені подобалось, як він пахне.
Аліса любить чай зі шматочками ягід і фруктів. Вона іноді просила Тата дістати їй із коробочки ці сухі штучки і їла їх без води, просто так.
Даня завжди просив чай із бегемотом. Але його там не було. Може, це якийсь невидимий бегемот?
Тато поставив на стіл варення, густе молоко і сир. Він нарізав маленькими шматочками яблуко і банан.
Спочатку ми їли нудно. І раптом — вжжик! Аліса зробила Тату з Данею справжню піцу. Вона поклала їм на кружечки все одразу. Було смачно і весело. Ми навіть забрали до себе свинку.
Тато пообіцяв сьогодні зробити свою роботу швидко і забрати нас увечері кататись на санчатах.
В Аліси й котів були свої маленькі туалети. У всіх інших — один великий. Тато викидав усе з маленьких туалетів у дорослий.
А Мама вже вдруге вилила воду з Аліскиного туалету Тату в черевики. Це була якась дурнувата гра. Черевики ставали мокрими, і вона їх не сушила. А ще від цієї води потім був несмачний запах.
Я чула, як вона сказала своєму телефону: — «Так, пішло. Повний горщик сечі. Я йому знову в черевики вилила». Це були погані слова, значить, і гра погана. У Тата будуть мокрі ноги.
Тато ніколи не обманював. Він повернувся додому ще вдень. Взимку ніч приходила дуже швидко. Але Тато на своїй машині встиг її обігнати. Він навіть залишив її відпочивати на вулиці і не відвіз у далекий гараж.
Даня не дуже хотів із нами на прогулянку, але ми його вмовили. Це коли говориш багато разів однакові хороші слова, і від них стає важко відмовитись.
Даня надягав свою куртку і черевики на себе сам, а Алісу вдягав Тато. Маленьким добре — можна не робити всякі нудні речі.
Коли Тато приїхав додому, він поставив свої черевики поряд із мокрими. Він їх не помітив, бо Мама їх штовхнула ногою.
Я переживала, що Тато переплутає і надягне на вулицю мокрі. Але він надягнув знову свої хороші.
Ми взяли з собою санчата, і Даня з Татом по черзі нас катали. Потім Аліса з Татом катали Даню. Тільки Тата ніхто не катав. Йому, напевно, теж хотілось, адже це так класно. Але йому й так було з нами весело.
Тато вмів робити на деревах котиків зі снігу. Вони трималися своїми лапками за кору. Аліса з них реготала.
Даня кинув у Тата кульку зі снігу.
— Ах, так! — голосно сказав Тато.
І тут почалось. Тато робив кульки і кидав у Даню. Даня кидав у Тата і трошки в нас.
Ми з Алісою кидали сніг у всіх. Це було так весело, що навіть стало жарко. Коли ми закінчили, мої чорні лапки були майже білі. І спина була мокра. Аліса мене трошки впускала. Сніг був холодний. А потім мокрий, як море.
Тато, напевно, знову задумав якесь пустування. Спочатку він сказав:
— Ну все. Стоп. Стоп.
А потім почав збирати величезну кульку. Даня теж почав робити свою. Намічалась якась серйозна гра. Ми навіть вирішили відійти з Алісою подалі.
Але вони більше не кидались. Тато прикотив свою велику кулю до Даниної, і вони поставили їх одна на одну.
— Аліско, давай голову робити, — сказав Даня.
Голову? Яку голову? Він знову почав збирати на підлозі кульку. Ми йому допомагали. Це було не так просто. Але ми впорались. Коли кулька була вже великою, ми покотили її до Тата.
Тато підняв її і поставив на Данину і свою.
— Таак… — сказав Тато. — Тепер катаємо руки й ноги.
Це було щось взагалі незрозуміле. Ми з Алісою лягли прямо на сніг, і вона почала катати по ньому руками й ногами.
Данька з Татом дуже голосно сміялись.
— Тат, дивись! Вона ангела вміє робити!
Даня теж ліг на підлогу і почав рухати руками й ногами.
Я бачила, що Тато теж хотів із нами повалятись, але соромився. Це така дурниця, коли дорослі бояться, що подумають, що вони не дорослі.
Коли Данька встав, він підняв Алісу і сказав:
— Аліско, дивись!
На снігу був малюнок, схожий на ангелів, які були в нас удома на ялинці. В Аліси з Данею були червоні щоки й дим з рота, як у чайника.
Нам було так весело!
— Ну а тепер руки й ноги? — запитав Тато, і вони з Данею знову почали катати сніг.
Зовсім небагато. Не такий великий. Коли Тато приклеїв грудочки до великих куль, усе стало зрозуміло. Ось які це ноги й руки. Це був товстий сніговик.
Даня підняв гілку, зламав і зробив цій людині ніс і усмішку. А Тато дістав і приклеїв йому з гаманця два блискучі ока.
Мама відкрила вікно і сказала:
— Діти, ходімо додому. Досить уже мокнути.
У вікні, що мигтіло гірляндами, вона була як найголовніша. А головних треба слухати. І ми пішли додому.
Тепер усі черевики в коридорі були мокрими. У наші з Данею Тато засунув спеціальні теплі штуки з розетки.
А його мокрі черевики стояли поряд із тими, що намочила Мама.
Хотілось йому розповісти про неї. Але тоді він буде довго про це думати. А не можна псувати хороший вечір поганими думками.
Даня пішов на кухню їсти. Тато запитав:
— Доцю, будеш із Данькою їсти чи поки у ванні погрієшся?
Аліса зраділа:
— Так, Тат, у ванні.
Тато увімкнув у ванній воду і пішов по маленькі тарілочки й каструльки. Аліса завжди готувала у ванні щось смачне.
Якщо закрити дорослий туалет, виходить стілець. В Аліси теж так можна було робити. У котів кришки не було. Вони не люблять сидіти. Вони бігають або просто довго лежать.
Тато закрив туалет і сидів на ньому, поки Аліса гралась із крупою і посудом. Вона попросила подати їй ложечку. Коли Тато встав, він зробив сумне обличчя і трохи засичав. Наче вкусило щось усередині.
— Тат, що таке? — запитала Аліса. — Болить ніжка?
— Так, — сказав Тато, — трохи болить.
Люди завжди ходять на задніх лапах. Адже від цього вони швидко втомлюються. Я постійно думаю, чому вони це так люблять.
Я чула, як Тато іноді говорив Алісі:
— Доцю, ніжка болить. Можна я тебе трошки не понесу на ручках?
Може, він забагато ходить?
Аліса сказала йому дуже чарівні слова. Від них навіть у мене стало тепло в животі. Вона сказала йому таким добрим голосом:
— Тат, ніцього. Прайде!
І Тато одразу усміхнувся.
Невдовзі в нас був найкращий день народження нового року. Мама з Татом були разом. Вони майже не говорили, але й не було поганих слів. Даня з Алісою дуже зраділи.
А потім Мама зникла. Її довго не було. Так довго, що всі за нею плакали. Навіть Тато.
До нас приїхав наш Ілля. Це головний брат. Він найбільший, розміром як Тато. Він живе в іншому домі з іншим Татом. Це не дуже зрозуміло.
З ним весело. Ми навіть забули про Маму. Тато готував нам їжу, а Даня з Іллею грались у Телеку. Вони приставили до нього приставку і зробили Комп.
Ми з Алісою дивились за ними цілий день. А ввечері знову був Телек, і ми всі разом дивились мультики.
Чим більше рідних людей, тим вони цікавіші. І трошки тісніше.
Ілля спав у Даниній кімнаті, а ми з Татом у Маминій. Навіть коли вона повернулась. Мама йому знову дозволила сюди приходити.
Наші брати вже три вечори грались у Телеку. А сьогодні Ілля сказав Мамі, що поїде до того іншого Тата.
Було сумно. Не хотілось його відпускати, він же не завжди до нас приїжджав.
Ілля підняв Алісу так високо, як Тато. Обійняв усіх і поцілував у щічки. Тато пішов проводжати його на автобус, а ми пішли до вікон на балкон.
Так завжди треба робити, якщо хтось виходить із дому. Навіть на хвилинку. Ті, хто залишається — довго дивляться у вікно і махають руками.
Тато був багато вдома. Це називається відпустка. Коли робота відпустила побути вдома. Але от він знову поїхав до вечора.
Ми залишились із Мамою. У неї відпустка була велика. Ми зробили з Алісиного туалету стілець і їли на ньому макарошки. Мама покликала до себе Даню і сказала йому:
— Передай цьому придурку, що якщо він не звалить, я його вб’ю!
Я нічого не зрозуміла, крім «Люблю». Я знала це слово, воно дуже хороше. Воно взагалі як головне. Будь-які слова з ним стають хорошими.
Вона, напевно, соромилась сказати йому сама. Може, вона думала, що він чомусь на неї ображається.
— Ти мене зрозумів? — сказала вона Дані вже якимось злим голосом.
Нерви. Це коли говориш щось незрозуміле з великими очима і розтягнутим ротом.
Вона ще багато разів повторила «Зникне» і «Люблю». І ще «Ти зрозумів?».
Даня потім чомусь довго сидів і дивився у вимкнений Телек. Може, загубив пульт. Так уже траплялось.
Ми підійшли до нього, а він нічого нам не говорив. Напевно, всі слова поки закінчились.
Потім приїхав Тато, потім знову поїхав. Це була така робота. Їздиш, їздиш на неї вранці багато разів, а потім цілий день і вечір відпочиваєш із нами.
Тато пішов з Алісою в магазин без мене. Я дивилась, як Даня в Компі мочив чуваків. Ми теж влітку так робили з водяним пістолетом.
Підійшла Мама. Вона знову питала в Дані, чи передав він Тату, що вона його любить. Питала, що сказав Тато. Потім знову нерви:
— Відвернись від комп’ютера. Тичеш там.
Закохані. Вони такі дивні. Раніше вони завжди це «Люблю» говорили прямо одне одному.
Іноді до нас приїжджала головна Мама. Її слухались усі. А Даня з Іллею намагались утекти від неї на вулицю.
Вона, напевно, була вчителькою. Вона всім давала якісь уроки, а потім їх перевіряла. Її звали Бабуся.
Раніше головна Мама привозила з собою свято. Всі раділи. Дивились разом у Телек. А ввечері їли на кухні щось смачне. Цього разу вона приїхала просто із сумкою.
Пізніше я зрозуміла: замість свята вона привезла погані слова. Бабуся з Мамою були тільки в нашій кімнаті.
Навіть Телек дивились і їли тільки, коли не було Тата. І весь час говорили про нього погані слова. Вони навіть Татом його не називали. Тільки іншими словами.
Увечері, коли повернувся Тато, головна Мама з Мамою не пішли. Бабуся зробила великі очі й говорила йому ті погані слова, які вони вивчили.
Ще вона робила руками вітер. А Мама тільки говорила багато разів: «Так» і «Пішов геть». І «покидьок»…
Бабуся разом із вітром пішли. А Мама говорила Тату на кухні багато поганих тихих слів. А потім…
Бах… один-два-три-чотири… п’ять-шість…
Вона вміла робити справжній бокс. Тато дивився його в Телеку. Але зовсім не вмів. Він не нахилявся, як дядьки в трусах. Навіть не закривав очі. Просто дивився.
Його обличчя стало білим, а рот червоним.
Якщо не знаєш правил, із Мамою краще не гратись.