5 розділ

Про точний час вони не домовлялися, Валерія раз у раз дивилася на годинник. Машка так вимоталася, що повернувшись із прогулянки, заснула міцним сном, що перейшов у ніч.

Чи то від легкого одягу, чи то від майбутньої зустрічі дівчину пробирало легке тремтіння. Щоб зігріти себе та заспокоїти, вона зробила собі каву з коньяком.

Через деякий час пролунав короткий дзвінок у двері. Подивившись на себе в дзеркало, Лера пішла відчиняти. На порозі стояв увесь запорошений снігом Микола — точно зимовий персонаж. Усміхнулася своїм думкам і впустила у квартиру.

— Привіт, — як до себе додому увійшов хлопець, простягаючи пакунок.

— Добрий вечір... святий Миколаю, — усміхнулася у відповідь дівчина.

— Машка спить?

— Так, не витримала активного відпочинку.

— Буде можливість дізнатися більше один про одного, — погляд з-під вій збентежив дівчину.

— Пішли на кухню.

Вони відкрили шампанське, накрили стіл, сіли один навпроти одного.

— Таке відчуття, ніби я тебе знаю багато років.

— Напевно, це і є диво. Чи ти справді святий? — усміхнувшись, запитала дівчина.

— Ні, я просто Микола.

— Це ж треба, яка гра долі.

— Чому це?

— Тому що ти не тільки Машкине бажання виконав, а й моє.

— Справді? Це яке? — він узяв її долоню у свою, додаючи впевненості.

— Розумієш, коли мама поїхала, на мене впала відповідальність: за будинок, за сестру. Так склалися обставини; мамі не хочу скаржитися, хоч і буває важко, це її засмутить... Але іноді хочеться з кимось поговорити, поділитися... або просто потрібна людина, яка відволіче від поганих думок, — сумно зізналася Валерія. — От тепер така людина у мене з'явилася. Дякую тобі.

— Леро, те саме я хотів сказати тобі. Ми знайомі кілька днів. Перша зустріч, звісно, пройшла не дуже. Мені соромно за свою поведінку: зазвичай я так себе не веду. Побачивши вас у новорічну ніч, у мені наче щось перемкнулося: мені захотілося бути з вами.

— От і не вір після цього у дива.

— Значить, ти мій ангелик-помічник, — на цій фразі дівчина засміялася. — Що таке?

— Машка після того, як побачила, як ми майже поцілувалися, запитала: а хто я буду святому Миколаю, якщо він захоче мене знову поцілувати?

— Саме це я зараз і хочу зробити, — Микола підвівся і підняв за собою Валерію. — Ми вже з'ясували, хто ти мені, лишилося тільки поцілувати.

Він нахилив голову, щоб її поцілувати, у цей момент щось над ними клацнуло, і вони опинилися в темряві. Це їх не зупинило, адже темрява друг молоді, пригорнувшись міцніше, вони подарували один одному поцілунок.

І нехай це всього лише перегоріла лампочка — для них це одна зі складових магії, що звела дві самотні душі.

Кінець.

Вітаю усіх з Днем святого Миколая! Нехай він, незважаючи на вік, кожному принесе бажаний подарунок ♥️