Привіт, шибалинське ТисячолІття!
31 грудні 2000 року Божого від Різдва Ісуса. Кінец вустатнуї дуби другуго Тисічулітьи
Ясьні зьвізди спукійну мигутьит і сі дивліт на сьвіт льуцкий. Машина їди серид темнуї ночи бис міста, містечка і села... І за рульом Микола, родич діда Васильи. А з ним є діди, кутрі задрімали.
Дід Михаїл бис сон питаїсі:
– Миколо, а кільку там сі ше лишилу ду нувогу тисьічулітьи?
Микола пудививсі на дзиґарок і кажи:
– Ше дванайціть секунд.
– Шо? – Аш здригнувсі дід Михань, тай штурк діда Васильи. – Дванайціть сикунд? Васильу! Дивїть сикунд ду нувого тисічуліті, будисі!!!
– Шо, де, хто, їке тисічулітьи? – Пірвовсьі ду буджиньи дід Василь. Машина з гури пу густинци їди, там на таблици шось пиши.
– Шо там написану? Шибалин?
– Та Шибалин.
– Ну то Миру і Любові Нувому тисічулітьу! Може хоч в нім не буде таяк в нашім старім Нилабиші. Можи сі зміни льуцка натура і перестанут сі перечити та валити. А будут радилисі та добро множили! – Надієсі дід Василь.
– Мудрусьті і Щасьті Нувому Тисьічульітьу! – Кажи дідо Михайло.
– Ну, якщо так, – мови Микола, – то привіт тобі, Шибалинське тисячоліття!!!
В. Павук
#3537 в Сучасна проза
#3704 в Різне
Відредаговано: 28.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
