23.05. 2000

А Марко Спасенний зумів зорганізувати навколо себе найбільше прихильників... Бо лиш кілька симпатиків має в Нилабиші єпископ Іон Прегарний і майже стільки має біля себе симпатиків сім’я Браунів, яка прибула нечебто... з Австрії, за іншою версією нилабишців ... нечебто з Німеччини. Світозар Світовидович не набув собі жодного нового явного прихильника, та він і не прагнув того. Касьчині Василики поїхали геть... здавати вузівські екзамени, але кріпно пообіцяли ще приїхати і навести в Нилабиші порядок. Свої же священики хіба що змінили стиль церковних промов, часто вживаючи слова «секта», «сектанти», «лже пророки», «блуд»... але так... із церков поміж люд не вийшли, мабуть тому, що вважають... що люди мають ходити за церквою, до церкви і за священиками, але не навпаки.

– Мабуть, то ті пастухи, які не пасуть стадо, а стадо випашує, доглядає їх?! – Ствердив чи запитав одного разу дідо Михайло... хоча до церкви ходить кожного разу не пропускаючи ні вранішніх, ні вечірніх Богослужінь і уважно слухає проповіді пароха.

Марко ж, Спасенний, діяв активніше. І він набирав собі прихильників... емоцією, навіть сльозливістю слова, а також логікою слово. І хоч його логіка була слабшою за його емоцію, оцієї, так би мовити, неповної логіки, його слухачам вистарчало по самі вуха і вони хоч не завжди розуміли, але завжди, чомусь, йому вірили. У Марка Підперезаного вже назбиралося біля двох десятків дорослих прихильників, за кожних кілька днів він здобував собі нового прихильника. В основному, то були жінки, а вони вже приводили сюди «зкуштувати яблуко» спокуси слів пана Марка і своїх чоловіків.

І дивна річ – з одного боку, за виключенням кількох одиниць, то були сімейні пари, а з іншого боку, важко повірити... днями Марко почав проповідувати необхідність припинення розмноження роду людського. Він казав:

– Ми повинні, мої шанобливі... і мною для Господа спасенні нилабишці, нилабишани мої дорогі, ми повинні зрікатись цього сатанинського світу! Світу князем якого, як написано, є сам сатана. Ми повинні тікати від цього світу і втеча наша має бути повною та безапеляційною. І не слухайте тих, – вторить Марко Спасенний, – які вам кажуть, що в усьому має бути міра. Не слухайте їх, бо у втечі від світу цього не може бути міри і не має бути міри. Втеча має бути повною, а тому наш шлях, за велінням Бога у мені, має бути шляхом цілковитого чи навіть крайнього аскетизму, зречення. Бо сказав він, Ісус, що хто не зречеться навіть своїх рідних батьків та дітей, та всього світу цього не зречеться – той не отримає Царства Божого. Бо також сказав Христос – хто хоче спасти свою душу, той погубить її, а хто погубить її в моє ім’я, той, як ви шановні знаєте, спасе її для нового світу і винагороду отримає велику!

Ці всі проповіді в погожі дні відбувались на подвір’ї Підперезаних. І Марко Молодший, не бувши прихильником батька, поневолі змушений був вислуховувати усі ці промови, але час від часу він, не витримуючи, встромляв своїх «п’ять копійок» і просто-напросто перебивав чиюсь промову своїми запитаннями, зауваженнями, бо знав, що іншим чином йому тут ніхто слова не дасть. Він:

– А шо то виходи, га? Виходи, шу ви хочити свую душу, свуї душі погубити? Чи як?

– Я сказав те що сказав! – Рвучко відповів Марко Старший. – Чого ти пхаєшся? На якій підставі ти, безсоромнику, встромляєш свого грішного язика в нашу святу бесіду?

– Та на тій підставі, що ви на моїй території балакаєте і мені, і мамі спокійно жити не даєте. То чо я маю, як телепень мовчки то всьо вислуховувати? Я вас питаю – то шо ви хочите свуї душі пугубити?

– Так, – каже Спасенний, – ми хочемо свої душі погубити, для того щоб для Господа їх спасти.

– То йдіт, пувісьтеся! – Ляпнув Марко Молодший, аж від того у Марка Старшого заперло дух та велике подивування з’явилось на очах.

– Шо ти засранцю, мій випадковий випорску, пхаєш свого носа до чужого проса? 

– Я вже давно не твій. Ви ліпше, всі присутні скажіть мені... ви кажете, що хочете душі свої погубити для того щоб їх зберігти. То що є головніше для вас? Перше? Те, що ви хочете їх погубити? Чи друге? Те, що ви хочете їх зберігти, спасти? Та ясно, що ви хочете спасти свої душі! То є так чи нє?

– Ми хочемо їх погубити для того щоб їх спасти!

– Ото й воно ваше «для того»! Бо конечною ціллю вашою, головною вашою мрією є спасіння душі. Але чи не перечите ви самі собі? Бо саме зберегти душу ви хочете! Лукаві ви всі, на чолі з татом моїм. Бо то про вас сказав Христос – хто хоче душу свою зберегти, той погубить її. Чого ви шукаєте? Куди ви ідете? Та хіба не в блуд!!? Із блудником Марком підперезаним у блуд йдете. Отямтеся! Та ж сказано в Біблії, що хто ким Богом поставлений бути той тим хай буде і якщо ти поставлений, посіяний Богом бути мирянином не секти, а всеукраїнської церкви, то будь ним і ти чоловіче, і ти жінко. Нащо тікаєш від себе? Та хіба ти не бачиш, що Марко той, який називає себе Спаменним – він лжеспасенний, він злодій, він душі ваші краде. І ще він вас одне в одного, чоловіка у жінки, і жінки у чоловіка, вкраде! Ви через тиждень-другий станете чужими одне одному і будете дивитись на своїх рідних дітей, як на чужих байструків. Його сила одурманення та невігластва дуже велика! Та чого ви темні такі? Та хіба ви не бачите, що розлучає, розріднює вас Марко і робить це як супротив тому, що сказав Бог – що все що Він, Господь Бог, спарував, хай те ніхто не сміє розлучати. А ви є спаровані у сім’ї, зєднані у шлюбах, і маєте діток, яких потрібно доглядати, годувати, виховувати, а ви що робите? Куди ви йдете? Та ви ж при здорових та живих батьках з допомогою лжеспасеного зробите дітей сиротами та приблудами. А шо з них виросте без щиробатьківської опіки? Наркомани, пияки, повії, зірвиголови та перекоти-поле!? Подумайте чи не є солодкі слова Марка тим ядом який погубить вас самих і зажене у тюрми назва яких хоч би така приваблива як у Марка – «Церква Монастиря для Бога Спасенних». Бо у його монастирі ви не будете дітей виховувати, а молитися маєте і Марка славити! Будете як раби на нього ґарувати. Моліться без нього!Та не тікати від світу цього потрібно, а жити у ньому і хорошим повноцінним сімейним прикладом вливати на те, щоб був він кращим! Це проста істина! Спасти свої душі промислом побожним саме у цьому світі, а не за плотами та стінами які відгороджуються, принципово відгороджуються від світу цього... світу Богом створеного, Богом поставленого і встановленого світу. І не вірте, що безшлюбність, безсімейність спасає душу кожної людини, а також не прислухайтесь до тої омани, що ніби-то ненароджені діти, то діти врятовані, звільнені, викуплені від світу сатанинського. Не вірте, бо як повірете, то заперечите тому, що сказав вам, нам усім, Господь Вседержитель: «Плодіться та розмножуйтеся».