28.04. 2000

Али втігнула-втігнула землинька вуди, али файно ї влєло. О... То фист файну, аш файнєцко вубиймила нибесна вуда землицю! Типеричка всьо шу є в землици буди давало шпруньґа.

А там на руспариних соньцьом калабанюх таляпаютсі дітиска, голюнькі, в трусах, гейби мори ту їке... за стадійонум рівнина, та на ні є калабані... ни їдна, али пу куліна хлопчурам. Худобу ту пасут, і нинька пивно і напасут, і ше сі, брацьі, наталяпают... Для них то дужи ладно, для них ту фист краса.

А вчора лєла з-під небесь вуда. І шо? Та то в дивунюньку було – хмара бис сило пруйшла і в гурішні части злива з градом впала, а в сиридині тільку троха, а там третка сила сухоньков була – ні град, ні злива її ни путігнули.

А ше нинька є пєтниці Вилика – таки ни пушкудував Бог-Син Христос себе за нас. І вмер за нас, і чириз нас сибе віддов на хрест... Та зовтра – дві тисьічки літ тому – вускрес. Він нас любив, він нам казов, би ніхто ни кров, ни бив, ни вуювов… Він нам, Син-Бог, казов і моцно знов, шу далі той рід як при Вавілоні, чи при Судомі і Гуморі, чи при Ної і пуза ним – буди кров, і бив, і брата прудавов, і сина нинавидів, і тата вубзивов, і буде вуювов, й три крапки ше... Він всьо ту знов – і всьо їдно сибе на смерть за нас таких віддов. Бу він Христос, він Бог, бо він пузовтра, дві тисічки літ тому, Вускрисов. Христос Вускресне. Христос Вускрес! І люд вмиров із віров вускреснути кулись... При Божім суді воскреснуть всі. Й підуть одні в гієну огненну, а інші отримають життя.