6.01. 2000

 6 січня 2000 року від Різдва Сина Божого Ісуса Христа

Сьогодні, через кілька годин наступить святий вечір. Це – славне свято! Свято народження Бога від Бога та земної святої Жінки. Свято народження нових сподівань. І села та міста наші славні також в передсвятковому очікуванні і в передсвятковій білій красі. І дійсно якщо не знати про людську побутову нужду, то може здатися, що поселення перебувають у самісінькому раю. В раю білої краси. В раю білого живодайного спокою. А від Святого Вечора буде три великих дні, дні свят Різдвяних.

            І буде дзвін дзвіночків на швидких конях, що чимдуш тягнутимуть за собою сани повні веселих християн. Гомінкі, говіркі, колядуючі. Найосновніше – це коляди, коляди щирі, одно, дво і багатоголосі. Коляди заливні, як іноді води річки заливають сільські сіножаті, так що здається ніби село це розляглось навколо чудернацького моря. Тепер моря колядок, що розтечуться поміж хатами, поміж людьми і поглинуть усе це собою, вище коминів, вище телеантен, вище Звіринця, вище горбиків, горбків і гір, що обступили село з усіх сторін. І буде радість для багатьох у колядках, застіллях, розмовах. Будуть старші веселитися та молитися і йти гурмами колядувати із дзвінком на церкву. Будуть менші радіти та з колядками йти від хати до хати – і заколядовувати, і засівати, і защедровувати за свої старання копійки, гривні. Але й також, як виняток,… хтось переїсться чи переп’ється і "старе" нагадає, але більша більшість старе в старому відбулому році чи віці залишає. І в нових надіях, і в нових роботах, і в нових обіймах людської любові, і в час новий, із вірою та надією щиро, щиро, щиро ступає.