31.12. 1999

Запланована на дньох сесія депутатів сільської ради, ради нилабишців, так і не відбулася. Бо в депутатки Куцинової мала вось-вось рудити курова. Бо в депутата Хумнєка сталасі невідкладна рубота - він мусів завезти ду млина збіжи, бу вже нима ніц в хаті муки. Дипутат Шишибний пуїхов ду Хмильницкуго на висілє серид тижнє і сирид посту. Дипутат Затріска пувів курову ду бика, вже сі дисєтий раз літи і сі, худоба, зриває. А депутат Вубіцєлий сказов сикритарці пу тилифуні шу він був на сесії тамтогу разу і пузатамтогу, а нині не прийде бу їму сі не хоче, каже, "най нині прийдут тії, їких ни булу на сесіях, кули був він", і пувубіцєв прийти на другий раз. А ше ду трох не дузвуниласі. І їдним словум – нема, панове, кворуму!

Отже сесія має відбутися сьогодні. Гутуютсі.

А тим часом кидаючи воком пу Нилабиші ни можим вубминути цьотку Паланичку, їку хтось мов за дурну, хтось за немудру, хтось за дурнувату, али, пудивітсі люди, ніхто, ні їден в силі мудрий тогу ни робит, шо робит зара вуна: на дурозі, де ходіт люди, просту свогу вубісцє, вуна носи з свогу пудвіри і розкидає шуфлив пу дурозі пісок, шу би сі ніхто на снігу не пусунув. Каже: «Та ту муя рубота – я за то відповідаю, би ніхто кулу мени не впов!» А ви, деякі з єнчих, кажити – така-сіка та цьотка Паланичка, ше її фамілію перекручуїти на Палачка чи Палалачка.

            А ше кидаючи воком пу Нилабиші ни можим вобминути і дідів-патрійотів – Василє і Міська. Шо вуни вже, люди, мают ду балачки, знали би с ти і жили би с ти в той динь, ту певну би си такжи, такузов таке вугурили:

            - Що ж це робиться таке, Василю, за мить якусь до нового 2000-го року?! Ти чув, що радіо передає, питає дідо Михайло в діда Василя, - нині президент Росії Єльцин добровільно подав у відставку.

            - Та ни можи бути?!! – здивовано реагує дідо Василь. – Та шо то ти Міську кажиш? Та він такий чіпкий за цьоцю владу, шо я ни годин вірити, шо він сам від того сі відмувлєє.

            - Ну та, Василю, хочеш вір, хочеш ні, але я тобі кажу лиш те, що я сам своїми вухами по радіо чув, - каже дідо.

            - О, нє, Міську, він кирувов мускалєма з дивїносто першуго року і ше перит тим ними кирувов, заки сі Суюз ни рузлетів. Міську пудумай си – їму сі лишило пів року дукирувати ду вибурів, а він сі так просту вступає. То шось дужи дивно, хіба б заслаб?

            - Та, ні, - уточнює дідо Михайло, - іде у відставку, не за станом здоров’я, а добровільно.

            Дідо Василь хитаючи головою каже:

            - О, нє, Міську, я можи кумусь і виглядаю в політиці тупим їк валінук, али я тубі скажу, шу Єльцин ту ни той хлоп, шо сі так просто пуступає. Певно го мусілі файну пупрусити!

            - Та хто його там знає, - займає нейтральну позицію дідо Михайло, але дідо Василь пре на своє:

            - Як хто, Міську, та прем’єр войни і їго кулєги. А хто ше? Та ти дивисі їка велика бойнє йде типер в Чични, як нищут і кажут шу то всьогу тільку бурутьба з тируристами. Так саму їк Гамерика на пучитку року, нинішньої висни нищила бамбами Югославію, а називала ту бойню гуманітарнов акційов. Та то Міську над роздумуванєм над тов всьов сьвітувов пулітиков плакати сі хочи. Бу то сі ніхто з прустим людум рахувати ни хочи. Міську, біди досить в світі, али длі мени, длі прустого сільскогу хлопа Гамерика і Росія, янки і москалі, то два чобути пара. А як мине було зрадило радійо гамериканьске «Свубода», то шу пумугло нам розвалити СРСР! То їкому я так вірив! То чи ти видів Міську, як вуни си позатулювали писки на провду, кули гамериканці зі своїм Натом нищили югославів. Казали ті скурві «свободолюбці і правдолюбці», шо тоне война, а гуманітарна акція і ше аргументи привудили. Ти знаїш я сибе сам чисом питаю – а їка різниці між теруризмум і тирорум. Шо є ліпши? І то, і то їден чобіт – зло. Али чим сі борут з тируризмом? Терором,  войнов. Кидают бомби на мирних жителів, бу кажут шу там десь мают бути немирні тируристи – і кажут шо то файно сі зве – гуманітарна акція. А най їх качка копне – як вони вміют брихати! Всьо сі дуругий мій кулєго Міську, купує в тому світі і сі прудає, а там де не годин купюров писок затулити там го затуліт гуманітарнов акційов. Ага! Так-так, Міську. Таке саме типерка в Чични, али навубурот. Типеричка Гамерика з тов «Свубодов» риплєт, шу то мускалі робліт войну, шу то рускіє нищут цілий нарід чичинців, а мусквини в тому тиливізурі і радійо си кажут шу нищу тируриста. І ше ми скажи, я знаю, шу той, шу роби тируризм є низдалим і сі зве низдало – тируристум. А той шу роби проти цілогу народу тирор як сі зве? Тожи - теруристум! Во-во, я можи і є хлоп сільський, дурний, затурканий, али мині сі здає, шу я сі ни милю в тім шу не тільку укремі люди, али й цілі держави можут сі називати тим самим їдним словум. А я тубі вже їго казов! А ше ти скажу, шу война типер для деяких країн, диржов є виликим-виликим бізнесум. На войни типерка нелюцкі діти виликі гроші роблєт. Войни для когусь страшна біда, а для когусь мама рідна. Навіть їх спиціяльно придумують. Робліт так жиби в їкісь країні сталасі война, а путому жиби два воюючих табури купували в них зброю на войну, а путому вуни сами туди, з своїм войском, туди заходіт. Їх заводи войскові ліпши робліт - більши шміруют того смертельного начинє. На виликі гроші то сі прудає і на великі гроші з тогу податку йде в казну державну. І тим сі економіка таких диржав ліпше сі змашує. Войни таки-так спеціальну придумуют, абу спеціальну руздувают, з ніц єскру, з єскри вугонь – бу туди таки на два боки можна прудавати гавтумати, пістолі, ракети, літаки і єнчи, шо сі зве зброя, а такжи туди їм сі добре прудає на войну бінти, марлі, лікарства, їда, навіть тут саму воду, лахи.