28.12. 1999

Артем Листопадовий йде си з міста. Діди сидєт.

- Ну, як там Артеме, сьогодні знову на половину дев’ятої багатолюдом до Бережан?

            - Так, діду Михайле, на пів девєту.

            - І, що, Артеме, не потрібно ніяких по телевізору розрекламованих масажерів – так тебе в тому автобусі вимнуть, так тебе викрутять та перегнуть, що о-йо-йой, - сказав дідо Михайло.

            А дідо Василь переповідає і доповідає: «Ой, вимнут, ой, викрутєт ти, шо шмату і перегнут чириз пуручи таїк кубасу, шо ни тільку всі ти прищі і чирики пувитискают – али радикуліта вилікуют!

            - А так-так, - перебив жартівливо Артем, - витиснут радикуліта з того хто го має і він піде рімно, але втиснут тому хто ше го не мов – і він аш сі перекоси. Бу їк ти зігнут в три пугибили, ту туди попробуй сі випростуй.

            - От тобі і культура, етика і естетика, - ніби підвів риску дідо Михайло. – Але ж то продовжується десятиліттями і все через те що у години пік, колли люди з села їдуть на роботу у місто їх є більше аніж автобус. І так само з роботи! А тому хто впхався, хто спритніший, хто сильніший – той поїхав, а інші лишаються, запізнюються на роботу чи на навчання.

            - Та їка ту культура, Міську!? Ту є спукунвічний примір природи, закон природи. Ту є, сам видиш, бурутьба за виживанє – хто сильніший, той виживає. Видиш на примірі сам: хто сі пре і сі тисне – той їде, а хто культурніший чи сі запізнює на десіть-двайціть секунд – то тії лишиютсі під багатолюдом, автобусом, і він натасований без них їди ду міста.

            Балакали, курили, вияснювали.

            - Слухай, Артеме, а шо там вчора, чув їм, було між тов нашов елітов. Вони сі вчора гет посварили? Кажут ми люди, шо той Балачка хочи в силі їкусь ривулюцію зрубити!?

            - Та нє діду, ніхто сі не посварив. Трохи сі пуперечили і дійшли того – консенсусу.

            - Ну-ну, і шо? – зацікавився дідо Михайло.

            - Та хочут хлопці шуби їкісь зміни були в силі.

            - А шо вони вже забули нидавну нашу межконфесійну войну? Шо хочут шуби знов їдні на єнчих плювали і вубзивали?

- Діду, вуни сі нині знов і завтра знов будут збиралисі тамичка на здибанку. Ви як си хочити, тут йдіть ду бару ніби за дзигарами, а там вуни будут і ви сі наслухаєте.

            Ше пусиділи, пупакали та побалакали і пішли си пу хатах спати.