Привіт, розчешися!

У гостях добре

Путь додому виявилася надважкою. Парасин будинок самотньо стояв у густому лісі. На щастя, лежала стежка, яка вивела Романа аж до самої цивілізації, але в місті орієнтуватися ставало дедалі важче. Доводилося підходити до людей і просити про допомогу, але половина з них, якщо й хотіла, все одно не могла нічим зарадити, бо домівка чоловіка знаходилася на другому кінці світу. Чоловік блукав містом кілька годин, а коли ввійшов до оселі, побачив труп Марії. Усередині Роми нічого не здригнулося, ніби його дружини помирали кожен день і це було для нього буденним явищем. Він спокійно набрав номер швидкої допомоги, а згодом і поліції. Слідів убивства не виявили. Коли поліцейський запитав: «Чому так довго не повідомляли про смерть?», мужчина відповів, що знаходився далеко від дому, а сусід – Ромин боржник – це підтвердив. Обличчя поліціянта відверто свідчило про небажання розбиратися в даній справі, тож він повірив чоловікам на слово та пішов геть. Тіло забрали до моргу. Роман не хотів для себе зайвого клопоту, тож відмовився організовувати поховання та не з’явився на похороні. Він жив далі своїм звичним життям – ходив на роботу, а вночі невідомі сили тягнули його до Параски. Роман вбачав її витончені риси в обличчі кожної жінки. Він хворів нею. Обірвав усі зв’язки з друзями, бо його не цікавив геть ніхто. Лише вона. Параскевія. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше