5 Розділ

Після успішного наведення ладу в Архіві, Аліса та Опанас повернулися додому. Аліса відпочивала, а Опанас, натхненний порядком в архіві, продовжував свій аудит вже на місцевому рівні. Він сканував енергетику будинку, використовуючи своє вміння "бачити" паперовий слід. 

«Алісо, це неможливо! Я знаходжу... фінансові аномалії в електропроводці! І в каналізаційних трубах! Цей будинок — фінансова магічна воронка!» — пролунав стурбований голос із Головної Схованки. 

— Що ти маєш на увазі, Опанасе? 

— «Я бачу сліди золота! Реєстр XVII століття, Таємний Фінансовий Облік київських алхіміків! Він просочується крізь стіни. Сусіди з п'ятого поверху вже почали скуповувати дорогі, абсолютно непотрібні речі! Це фінансова лихоманка!» 

Аліса підійшла до своєї робочої полиці. Її захисні обереги слабшали — на них, здавалося, осів тонкий шар жадібності. 

— Нам треба знайти центр цього Реєстру і закрити його. Але... почекай, Опанасе. Ти ж був в Архіві. Чи не бачив ти там чогось про сам будинок? 

Привид замовк на секунду, а потім його шелест став різким і тривожним. 

«Бачив. Коли я опрацьовував договори із захисних магічних споруд. Я прийняв це за черговий муніципальний звіт. АЛЕ... це не звіт. Це — АКТ! АКТ МИРУ!» 

Опанас закрутив папірці у своїй урні, намагаючись відтворити зображення. 

«Я запам'ятав основні пункти. У 1675 році київська спільнота знахарів уклала договір з... Темними Силами певного рівня. Документ називався «Договір Про Недоторканність Житлових Об’єктів №32-К.» 

— Договір із Темними Силами? — Аліса відчула, як її волосся стає дибки. 

— «Так! Умова була: Темні Сили мають право вільно пересуватися Світом Живих, але їм КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЕНО заходити у цей конкретний будинок! Ніхто з мешканців не повинен бути поглинутий, проклятий або використаний для ритуалів. Це — зона, вільна від темної магії.» 

— Але чому? Яка була ціна? — запитала Аліса. 

— «Ціна... О, це геніально! Ціною була повна БЮРОКРАТИЗАЦІЯ магічних процесів у місті. Темні Сили погодилися не втручатися в будинок, якщо місцеві маги погодяться ввести жорстку систему обліку та звітності для всіх своїх заклинань, зіллів і ритуалів! Вони хотіли, щоб маги втопилися в паперах!» 

Аліса зрозуміла. Коли маги почали тонути в нескінченних звітах, Темні Сили отримували вигоду з їхньої недієздатності. Але цей будинок, завдяки договору, залишався чистим. 

— Отже, будинок має офіційний магічний захист! 

— «Саме так. Але є проблема. Договір був укладений на 350 років. Алісо, я перевірив! Термін дії закінчується... сьогодні опівночі! І якщо ми не відновимо АКТ МИРУ — сюди хлине вся та "темна бюрократія", що була стримана!»
Опівночі, коли фінансова лихоманка алхімічного Реєстру досягла апогею (сусіди почали стукати, вимагаючи позичити грошей на "абсолютно необхідну золоту статую кота"), Аліса та Опанас були готові. 

Аліса взяла пергамент, змішала особливе заклинальне чорнило (щось для вічного закріплення) і почала писати. 

— Опанасе, ти будеш моїм Свідком і Гарантом! Мені потрібна формула, яка зробить цей договір вічним і неможливим для оскарження! 

Опанас, матеріалізувавши свою ширяючу руку, продиктував: 

«Вносимо поправки! Додаємо пункт: "Договір вважається чинним доти, доки існує хоча б ОДИН ПРАВИЛЬНО ОФОРМЛЕНИЙ АКТ про надання магічних послуг у світі". Це робить його практично вічним! А тепер, Алісо, пиши великими літерами: "ПОДАННЯ ЩОРІЧНОГО ЗВІТУ АНУЛЮЄ ВСІ ПРЕТЕНЗІЇ".» 

Аліса швидко записала формулу. Вона зробила розріз на пальці, щоб освятити Акт своєю кров'ю — кров’ю дієвої знахарки. 

У той момент, коли на годиннику пробило дванадцять, і енергія старого Договору почала згасати, над будинком з'явилася величезна, чорна тінь. Вона простягнула свій ефірний, жадібний пазур, щоб проникнути. 

Але тут Аліса підняла новий Акт Миру. 

— Я, Аліса, спадкоємиця давніх знань, ВІДНОВЛЮЮ АКТ! На вічні часи, під Гарантію Чіткого Обліку! 

У той же момент, Опанас зробив свій внесок. З урни вирвався потужний, але сухий промінь світла. Він не був руйнівним, він був... офіційно-загрозливим. Він наклав на Акт ефірну Печатку, яка виглядала як мільйон ідеально вирівняних цифр. 

Тінь зупинилася. Вона відчула Абсолютну Бюрократію. Прочитавши умови (хоча б перші два абзаци, які вимагали безліч підписів і посилань на додатки), вона зрозуміла: цей договір ідеальний. Він не мав жодної юридичної лазівки. Спробувати його оскаржити означало втопитися у вічних судах і перевірках. 

Тінь, скривившись від відрази до ідеальних документів, зітхнула і повільно відступила. Будинок було врятовано. 

На ранок, сусіди, які прокинулися, забули про золоту лихоманку і пішли на роботу. 

Аліса, виснажена, але щаслива, подивилася на свою урну. 

— Ми це зробили, Опанасе. Ми врятували будинок. 

З урни долинув задоволений шелест: 

«Звісно. Угода була правильно складена. А тепер, Алісо, оскільки ми врятували такий важливий об’єкт, нам потрібно скласти "Акт про Виконання Особливо Важливих Завдань", щоб ми могли вимагати від міської ради компенсацію за... канцелярські витрати.» 

Аліса посміхнулася. Її союз із привидом-бухгалтером був міцним, як ніколи, і заснованим на найсильніших речах у світі: магії та бездоганній документації.