3 Розділ

Квартира №17 насолоджувалася нетривалим спокоєм. Опанас отримав свою нову, блискучу урну з нержавіючої сталі, і, хоча він бурчав, що "справжній облік не вимагає блиску", почувався він явно краще.

Однак спокій порушився гучними, настирливими звуками:

Хольдильник раптом почав видавати стогони, ніби йому боляче.

Крани текли рівно опівночі, навіть якщо їх міцно закрутити.

Коли Аліса готувала особливо тонкий ритуал, який вимагав тиші, стіни навколо починали дзижчати, як рій бджіл.

Аліса принесла свій магічний компас. Стрілка шалено крутилася, вказуючи... на стіну між її кухнею та вітальнею.

— Опанасе, здається, у нас новий клієнт. Або, точніше, проблема з обслуговуванням будинку.

З нової урни (яка вже отримала ім'я "Головна Схованка") донісся незадоволений шелест.

«Це не клієнт. Це — Домовий. І він порушує статтю "Про Забезпечення Спокою Мешканців". Це неприпустимо!»

— Він не просто порушує, він, здається, вимагає щось. Я відчуваю енергію незавершеної угоди, — сказала Аліса. — Він хабарник, Опанасе. Він чекає на "плату" за тишу.

Але Домові — сутності хитрі. Вони не тримають свій "облік" на видноті. Аліса спробувала застосувати заклинання бачення, щоб проникнути крізь стіну, але її магічні сили відбивалися невидимою, липкою, старою енергією.

— Я не можу його знайти, Опанасе. Його "документи" заховані в старому будівельному розчині. Це для мене занадто щільна матерія.

— «Щільна матерія? Хм. Будь-яка матеріальна угода повинна мати ПАПЕРОВИЙ СЛІД,» — Опанас, як справжній бухгалтер, не міг змиритися з відсутністю документації.

Він попросив Алісу дати йому чистий аркуш паперу, на якому вона б намалювала план квартири. Аліса зробила це.

Опанас почав свій унікальний ритуал: "Сканування через Обліковий Зв'язок".

Він провів своєю невидимою рукою над планом квартири. Повітря наповнилося запахом старого чорнила і затхлого паперу. З урни поповзли ледь помітні ефірні нитки, схожі на павутину, які потяглися до стіни.

«Я знаходжу! Він ховає свої "акти" у вентиляційному каналі за старою заслінкою! Він веде подвійну бухгалтерію!» — вигукнув привид.

— Що ти там бачиш? — наблизилася Аліса.

— «"Журнал Вимагань" і "Список Оплачених За Глухість". Він приймає оплату не грошима! Він бере ЧАС! Він краде дні та години зі сну мешканців, перетворюючи їх на свою "енергію тиші"!»

Опанас продиктував:

«Ось його остання вимога до тебе, Алісо: "Мінус 4 години Глибокого Сну" в обмін на "3 дні відсутності протікань". Це чорний договір!»

Аліса була в люті. Красти час сну у знахарки — це пряма загроза її роботі!

— Ми не будемо платити! Ми проведемо "Обнулення Боргу". Опанасе, мені потрібен найскладніший юридичний документ, який ти знаєш. Щось, від чого у нього розболиться голова, коли він спробує це прочитати.

«О, я знаю ідеальний документ, — його голос став м'яким і зловісним. — "Акт Про Анулювання Заборгованості з Перенесенням Дебету на Енергетичний Баланс Кредитора, складений за формою № 24-ПВК, затвердженою в 1987 році". Від нього навіть живий бухгалтер заплаче.»

Аліса взяла папір і почала виконувати ритуал. Вона використала чорнило, змішане з лимонною кислотою (для роз'їдання магічних печаток) і порошок із кореня ірису (для посилення логіки).

Поки Аліса малювала навколо паперу захисне коло, Опанас своїм невидимим почерком заповнював саме серце документа. Він вносив туди не просто сухі факти, а абсолютну логічну пастку, де Домовий, прийнявши "оплату", автоматично зобов'язувався повернути всі вкрадені години сну попереднім мешканцям!

Коли Аліса піднесла пергамент до стіни, вона вимовила заклинання:

— Прийми Сплату, Хабарнику! І Хай Твій Облік Зведе Тебе З Розуму!

Вона прикріпила документ прямо на стіну, у місце, яке вказав Опанас.

Через секунду з надр стіни долинув жахливий, нелюдський крик, схожий на скрегіт ножа по склу, а за ним — відчайдушний плач. Це Домовий намагався розібратися в Актах 1987 року. Логічна пастка діяла. Його мозок, звиклий до простих "заплатив/отримав", не витримав багаторівневої бюрократії.

Нарешті, Домовий, щоб зупинити біль від надмірного обчислення, випустив усю накопичену "енергію тиші" і втік із квартири.

Тієї ж ночі Аліса спала як немовля, вперше за довгий час. Квартира була ідеально тихою.

Вранці, з урни, яка вже стояла біля кавоварки, долинув спокійний, задоволений голос:

«Діло закрито. Документація була вичерпною. Його "Журнал Вимагань" був напрочуд погано оформлений. Нам вдалося. Алісо, чи не час нам, можливо, провести аудит складу наших запасів трав?»

Аліса посміхнулася. Вона мала не просто союзника. Вона мала ідеального, бездоганного, примарного менеджера.