Частина третя

Колись давно у тій військовій частині служив один солдат, який закохався у єдину дочку полковника. Дівчина відповіла йому взаємністю. Але, знаючи гнів батька та його несхвалення їхніх стосунків, молоді зустрічалися потайки.

Коли у молодого солдата був вільний, він не їхав додому, а зустрічався з коханою дівчиною. І найчастіше бачилися вони у її будинку, коли батьків не було вдома. Лише там молоді були щасливі і могли вдосталь насолодитися одне одним.

Так, постійно переховуючись, пара зустрічалася півроку. А потім до полковника дійшли чутки про те, що його улюблена дочка покохала звичайного солдата. Тому, довго не думаючи, він посадив її під домашній арешт. Солдата ж покарав цілодобовим караулом.

Одного фатального вечора дівчині вдалося вислизнути з дому і побігти до свого коханого, адже вона мала для нього несподівану звістку. Втомлений і виснажений солдат, стоячи на караулі, помітив вдалині білу постать, що пробиралася до їхньої частини.

Солдат, добре її не розгледівши, скомандував залишатися на місці. Однак його ніхто не послухав, а постать навпаки стала бігти просто на нього. Зляканий хлопець вистрілив і смертельно ранив свою кохану. Адже це вона, почувши його голос, не роздумуючи побігла назустріч.

А він її вбив.

Згодом помираючи на його руках, вона зізналася в тому, що поспішала повідомити йому звістку про свою вагітність.

Відчаю хлопця не було меж. Пережити смерть коханої та ненародженої дитини він не зміг. Його зникнення помітили лише згодом, коли пройшов перший шок у присутніх, які прибігли на постріл.

Однак було пізно. Хлопець повісився.

Пізніше після похорону молодої дівчини та солдата-самогубці у військовій частині стали відбуватися дивні речі. Хтось невидимий щовечора ходив у караулі, брязкав зброєю, видавав дивні звуки і лякав до стану непритомності самих відважних військових.

Після опівночі по всій військовій частині розносився дикий регіт.

Чутки про цю чортівню дійшли до вищого керівництва і було прийнято рішення прислати туди сильного екстрасенса, щоб він прогнав ту нечисть.

Довго екстрасенс змагався з духом, довго проганяв обрядами, але скорбота та злість загиблого солдата була настільки сильною, що екстрасенсу вдалося прогнали його лише з території військової частини. Так душа померлого хлопця, яка не могла знайти спокою, оселилася в будинку полковника, де колись зустрічалися закохані.

Подейкують, що через той дух старий полковник мало не наклав на себе руки. Ледь вдалося витягти його з того світу живим. Тому, не довго думаючи, жінка перевезла ще слабкого полковника подалі від страшного будинку.

Більше їх ніхто не бачив, навіть на могилі дочки. Хоча хтось могилку доглядав, бо була вона завжди чистенька, прикрашена яскравими квітами, доглянута.

Після полковника жодна сім’я не могла жити в тому будинку. Душа солдата лякала усіх по-своєму: темноволосих жінок та дівчат, які нагадували його кохану, вона переслідувала, але не ображала, білявок, як і  чоловіків, чи то з ревнощів чи з люті, жорстоко лякала, псувала майно, а бувало й калічила, коли ті швидко не покидали дім.

Так той будинок порожнім стоїть і досі. Лише відважні відчайдухи інколи забираються в нього, щоб побачити привида. Але ось дивно, ніхто з них не повертався ще хоча б колись у той будинок. Тай про побачене в ньому мовчать.