Лише після вечері, коли чоловіка заспокоївся, Соня повідала йому про свої ранішні пригоди. Максим уважно вислухав її, а потім став сміятися, мовляв їй вже після пережитих жахів казна-що ввижається.
Але раптом на кухні ні з того ні з сього стали бряжчати і розбиватися тарілки, а потім замиготіло світло. Вже тепер й Максиму було не до жартів. А ще коли на стіні раптом з’явилася дивна темна зловіща тінь, то чоловік і сам мало свідомості не втратив.
Одне слово, веселою видалося нічка для сімейства Кринюків. Вранці втомлений Максим, навіть не поснідавши, вибіг з будинку, а Соню, після пережитого страху, врешті зморив сон. І вже дрімаючи, вона відчула, як хтось гладить її по голові та щоці.
Сон мов вітром здуло. Вона озирнулася навколо, але в кімнаті окрім неї нікого не було.
«Знову витівки уяви чи я вже їду з глузду», - злякано подумала Соня і побігла з дому.
Максим повернувся додому раніше і побачив перелякану Софію на лавочці під будинком.
Жінка неймовірно зраділа почутому. І хоча нова квартиру, яку винайняв Максим, була далеко від військової частини, однак там було спокійно і затишно.
Згодом він розповів дружині страшну історію, пов’язану з першим будинком.