ПРОБУДЖЕННЯ

“ПРОБУДЖЕННЯ”

Світло м’яко повертається у світ, ніби світанок проходить крізь закриті повіки. Вона сидить поруч, схилившись, її пальці все ще торкаються його щоки — як ніби боїться відпустити, бо тоді він може знову зникнути.

Його дихання змінюється. Стає глибшим. Рівнішим.
Плечі ворухнулися. Вії тремтять.

Він відкриває очі.

Спершу — розгублено.
Потім — болісно, бо перше, що він бачить, це вона.
А перше, що відчуває — це тріщина в серці, яка ще не встигла загоїтися.

Він тихо хрипить:
— …Ти… тут…

Її голос ледве чутний:
— Я нікуди не йшла.

Він повільно сідає, затримуючи подих, бо тіло ще слабке. На його шиї більше немає темної тріщини — лише блідий слід, як від старого шраму.
Він торкається його пальцями й завмирає.

— Прокляття… воно… зникло? — шепоче він, і в голосі є страх повірити.

Вона кивком підтверджує.
Але не посміхається. Не святкує. Її очі повні провини.

Його погляд повільно зустрічає її.

— Чому ти… повернулася в мою свідомість?
— Бо ти йшов у темряву… і я не могла дозволити…
— Після всього, що ти зробила? — його голос не жорсткий, але гіркий.

Вона стискає пальці.
— Я зробила жахливий вибір. Я сказала слова, яких не мала права казати. Я дозволила темряві увійти в мене, бо… я була зла. На тебе, на неї, на себе. Я тоді думала, що втратила все…

Він мовчить.
Вона продовжує:
— Але коли ти падав… я зрозуміла: я ніколи не хотіла твоєї смерті. Я хотіла перестати боліти.

Тиша.

Глибока. Плотна. Небезпечна.

Він опускає погляд.
Його пальці несміливо торкаються її руки — так, ніби він ще не впевнений, чи має право.
І шепоче:

— Ти мене витягнула. Ти повернула мене… але навіщо?
— Бо твоє серце… не повинно було страждати через мою помсту.
— А твоє? — він піднімає брову. — Воно досі плаче за минулим?

Вона відводить погляд, бо правда — гостра.

Раптом щось змінюється.

Він набирає повітря — і різко морщиться від болю.
Прокляття пішло, але залишило глибокий слід усередині.

Вона швидко підтримує його за плечі.
Їхні обличчя близько — надто близько.

І він тихо, майже нечутно каже:

— Якщо я прокинувся… значить, пророцтво почало діяти. Морґана знає.
— Я бачила, як вона втекла, — каже вона. — Вона боїться.
— Вона не боїться нас… — він дивиться їй просто в очі. — Вона боїться того, що ми можемо зробити разом.

Її серце здригається.

Бо він не вперше каже “разом”.