Момент усвідомлення Моргани
Темрява ще тріпотіла в повітрі, немов крила нічної істоти, що втратила господаря.
Скельця камінців осідали на землю, а відлуння її крику тануло в катакомбах, як останній подих вмираючого світу.
Він стояв посеред цього хаосу.
Він — привид без серця, без світла, з прокляттям, від якого немає втечі.
А тепер — з її силою, з її тінню, з її минулим, вплетеним у його вени.
Він підняв голову. Очі горіли темним сяйвом, яке вона знала до болю — це був її вогонь.
І тоді вона відчула удар — не магічний, а внутрішній.
Він став небезпечним для неї.
Не тому, що міг убити.
А тому, що міг зрозуміти.
Все, що вона ховала.
Все, що вона втратила.
Все, що вона боялась відчувати.
Його голос прозвучав низько, майже оксамитово, але в ньому бриніли два тембри — людський і темний, переплетені:
— Моргано…
— Ти більше не одна в цій темряві.
Вона відступила.
Маленький крок.
Смішний, майже невидимий — але він означав більше, ніж будь-який її жест за сотні років.
Його нова сила тягнулася до неї, як нитка долі:
— Я відчуваю все, що болить у тобі.
Відчуваю… що ти ніколи не хотіла бути чудовиськом.
Вона затремтіла.
Її сила завжди була холодом, що роздирав душу.
А з його губ вона звучала… як істина.
— Припини.
— Її голос був тихим, зламаним.
— Не смій бачити в мені те, що я забула.
Він зробив крок до неї.
Темрява в його очах хитнулася — не хижо, а м’яко, як тінь, що шукає домівку.
— Ти сильніша, ніж твоя темрява.
— сказав він.
— А тепер вона в мені.
І я розумію, чому ти не змогла її відпустити.
Вона заледве дихала.
Вперше за століття Моргана дивилася не на ворога —
а на дзеркало, в якому відбивалася її власна зламана душа.
І тоді вона зрозуміла найстрашніше:
> Він може врятувати її…
але він же може й зруйнувати все, що тримає її силу.
Її серце, приховане під шарами темряви, завмерло.
Вона прошепотіла, майже несвідомо:
— Ти станеш моїм кінцем…
або моїм єдиним початком.
А він, з новим темним полиском у погляді, відповів:
— А ти — моїм.
У будь-якому випадку.
І це була істина, яка страшила обох.
#331 в Містика/Жахи
#5551 в Любовні романи
#123 в Любовна фантастика
готичний рок та пристрасне кохання, прокляття і кохання, потойбічне кохання
Відредаговано: 20.11.2025