Привид Потойбічного Театру в Ареї

Емоції Моргани, які він відчув у битві

Моргана знову підняла руки, і темрява закружляла довкола, немов чорний вітер. Її очі сяяли, але не холодом — чимось іншим. Чимось, що він раніше ніколи не бачив.

І раптом… він відчув.

Не її магію — її серце.

Наче хвиля тепла пройшла через нього, і в ту мить час навколо майже зупинився. У секунді, довшій за цілу вічність, він зрозумів:

Вона не ненавидить його.

Вона боїться втратити вдруге.

Удар її темряви не встигає долетіти — він дивиться в її очі й бачить те, чого ніколи не чекав:

біль першої зради,

гарячу образу, яка не згасла навіть століттями,

жалість до себе, бо вона втратила маму й дім,

ревнощі, які з’їдали її душу,

любов, холодну й перекручену темрявою,

і найстрашніше — каяття, яке вона ховала навіть від себе.

Їй здалося, що він побачив надто багато — і вона здригнулася, як людина, яку застали оголеною в тиші.

Її голос зірвався:

«Не смій… не смій бачити це в мені!»

Її руки тремтіли.
Темрява навколо них запульсувала, ніби повторюючи її серцебиття.

А він, стоячи перед нею, вперше відчув не гнів — а співчуття.

Тому що тепер він знав:
усі її злочини, вся війна, вся темрява — це уламки колись величезної любові, яку вона дозволила зруйнувати одній зраді.

І ця правда розколювала його не менше, ніж її магія.

Білий Ангелок

Подобається

#331 в Містика/Жахи
#5551 в Любовні романи
#123 в Любовна фантастика

У тексті є: готичний рок та пристрасне кохання, прокляття і кохання, потойбічне кохання

Відредаговано: 20.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись