СПРАВЖНЯ ПРИРОДА ЕЛВОНОРИ

**СПРАВЖНЯ ПРИРОДА ЕЛВОНОРИ

та битва, де його нове серце стане його зброєю**

Темрява Моргани злетіла вперед, немов чорний шторм, що зриває зі світу останні клапті світла.
Стеля катакомб затріщала — на голову сипався пил віків.

Привид-чоловік — тепер із живим серцем — став попереду Елвони, але вона поклала руку йому на плече.

—
— Цього разу ми б’ємося разом.

Він озирнувся — і вперше побачив у її очах не тільки страх і ніжність…
а силу, від якої світло народжується в найглибшій темряві.

---

Темрява рветься вперед

Моргана здійняла руки, і з її пальців вирвалися сотні тіней — довгі, мов корені мертвого дерева.
Вони кинулися до чоловіка, намагаючись розірвати його нове серце ще до того, як воно зміцніє.

Він відскочив убік, але одна з тіней обхопила його руку й обпекла шкіру до крові.
Біль був справжній — і саме тому він зціпив зуби, стоячи до кінця.

Елвонора скрикнула:

—
— Не смієш забрати його знову!

І тоді сталося щось, чого навіть вона не очікувала.

---

Її сила прокидається

Книга, що висіла у неї в руках, раптово розкрилася сама — сторінки закрутилися, ніби вихор світла прорвався крізь камені під ногами.

Символи загорілися золотими променями.
І ті промені… відгукнулися всередині Елвони.

Її серце вдарило.
Один раз.
Другий.
Третій — сильніше, ніж будь-коли.

І світло зірвалося з її грудей, розкривши:

**Її справжню сутність — спадкоємицю тієї, що тримала баланс між світлом і тінню.

Доньку тієї, кого Моргана вбила.
Та, яку Моргана вкрала не випадково — а через силу крові.**

Полум’я світла огорнуло Елвонору — не палюче, а чисте.
Волосся її піднялося у повітрі, заблищавши сріблом.
Її очі стали наче зорі, які впали під землю.

Моргана зашипіла:

—
— Ти… ти, як твоя мати…
НЕСИШ СВІТЛО, ЯКЕ Я НЕНАВИДЖУ!

---

Його серце стає зброєю

У той момент він відчув, що її світло торкнулося і його.
Його нове серце відповідало на її силу — теплішало, набирало ритму, набирало сили.

І в грудях загорівся золотий жар.

Він простягнув руки — і полум’я світла вийшло з його долонь.
Не магія, а живе серце, яке стало здатне випромінювати те, що Моргана боялася найбільше.

Моргана стиснула тіні перед собою, створивши чорний бар’єр.

—
— Ви обоє проти мене? Ви — смієте?!

Елвонора ступила вперед, її голос став сильнішим:

—
— Ми разом. Завжди.
І твоя темрява більше не матиме влади ні над ним, ні наді мною.

---

Битва починається по-справжньому

Темрява і світло зіштовхнулися.
Камені летіли в різні боки.
Повітря ревло.
Руни під ногами запалали.

Він — мужня, жива сила, серце свіже, але сильне.
Елвонора — світло, що не належить смертним.
Моргана — тінь, яка зжила цілі епохи.

Моргана кинула в них удар, що розкроїв би гору.
Елвонора підняла руки — і світло розбило тінь на тисячі чорних іскор.
Він кинувся вперед, пробиваючи її захист ударом свого нового серця.
Моргана відштовхнула його темною хвилею, але він упав і підвівся знову.

Елвонора піднялась у повітря, і світло довкола неї стало майже нестерпним.

—
— Це кінець, Моргано!

Моргана ревла, кидаючи тьмика на них.
Але тепер вони були двома частинами однієї сили.

Серце і світло.
Життя і спадщина.
Любов і доля.

---